Притчі Один чоловік зупинився перепочити в тіні в’яза і побачив, що виноградна лоза обвилася навколо дерева. Чернець, який проходив повз, теж зупинився в тіні дерева. Він довго роздивлявся в’яз і виноградну лозу, а потім запитав:
– Брате мій у Христі, що думаєш ти про це дерево і про цю виноградну лозу?
– Гадаю, що вони дуже корисні один для одного! – відповів чоловік.
– Звичайно, в’яз і лоза дуже корисні і потрібні один для одного. Але чи відомо тобі, який глибокий сенс прихований у цьому?
– Який же? – запитав чоловік.
– В’яз безплідний, – відповідав чернець, – лоза дарує плоди. Але лоза ця не зможе приносити плоди, якщо лежатиме на землі – і плоди її будуть гнилими, і сама вона згниє. Обвившись навколо дерева, лоза плодоносить і за себе, і за в’яз. Виходить, що в’яз не безплідний, бо без нього не було б жодних плодів у виноградної лози! От у цьому і є прихований сенс і урок усім нам, рабам Божим!
– Поясни, – здивувався чоловік, – який же урок для мене в тому, що, лежачи на землі, дає лоза плід гнилий, а обвившись навколо в’яза – щедрий?
– Урок цей про бідність і багатство, – пояснив чернець. – У багатого великі статки, але бідний він перед лицем Господнім, бо багатий, багатством своїм тішиться, рідко молиться Господові. А якщо і молиться, то молитви його слабкі і Господові не чутні.
Коли ж багатий подає бідному, знаючи, що угодне Богові подаяння святе, благає бідний Господа за багатого. І молитва його сильна, і Господь її чує. Наділяє він багатого, примножуючи його багатства, а той подає бідному, підтримуючи його.
Так і в’яз, плоду не даючи, захищає виноградну лозу від полуденного сонця, а в посуху живить водою, яку в собі має.
Блаженний той, хто багатство своє від Бога маючи, бідних наділяє.
Блаженний, хто дбає про вбогих і бідних, в день скорботи спасає його Господь. (Псалом 40:2)