Віл

«Тепер усе вже не таке, як давніше, – скаржився віл. – Колись, пригадую, над лукою співали жайворонки».

«Якщо закриєш свою пащеку, то, без сумніву, почуєш їх», – відповіла трясогузка.

КОМЕНТАР ДО ТЕКСТУ

Усім відома історія про індіянця, який посеред великого міста весь перетворився на слух, бо крізь галас, що там панував, до його вух долетів ледь чутний спів цвіркуна. Одночасно його друг – мешканець мегаполіса – того голосу природи не вловив, зате почув дзенькіт монети, що впала на тротуар. Кожен фіксує лише те, із чим його пов’язують емоції, і прислухається тільки тоді, коли в нього всередині прозвучить якийсь ніжний тон.

Сучасна людина часто не чує делікатних звуків, оскільки сама поводиться занадто шумно й віддає перевагу тому, що голосне.

Якщо хтось прагне відкрити скарби, не повинен дати осліпити й заглушити себе: те, що суттєве, – тихе.

Віл у цій історії є уособленням упертости, однак може також сприйматися як збірний образ усіх тих, що живуть учорашнім днем, а в теперішньому помічають лише все погане.

ЦИТАТИ

• Тиша живе не на вершинах гір, а шум панує не на міських торговищах; і те, і те можна знайти в серцях людей. Індійська мудрість
• Якби ми зуміли поринути в повну тишу – змогли б усе зрозуміти. Останнє речення з фільму Ф. Фелліні «Голос Місяця»
• Давніше люди були такими самими злими, як і ми. Вони лише не мали про це такого ж точного уявлення. Теннессі Вільямс (1911-1983), американський драматург

БІБЛІЙНІ ТЕКСТИ

• 3Цар. 19:8-13; Еккл. 9:17; Іс. 30:15.

Зміст