Якось один старець закликав до себе учнів і показав їм аркуш чистого паперу, у середині якого була намальована чорна крапка.
– Що ви тут бачите? – запитав старець.
– Крапку, – відповів один.
– Чорну крапку, – підтвердив інший.
– Жирну чорну крапку, – уточнив третій.
І тоді їх улюблений учитель сів і заплакав.
– Чому ти плачеш? – здивувалися учні.
– Я плачу через те, що всі мої учні побачили лише чорну крапку і ніхто з них не помітив чистого білого аркуша.
* *
Як часто ми судимо про людину тільки за її маленькі недоліки, забуваючи про її чесноти.
Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть. (Євангеліє від Луки 6:37)