Став вовк християнином, ходить і каже всім:
– Простіть мене.
Йде повз нього заєць, вовк йому:
– Здравствуй, зайцю.
– Здравствуй, вовче.
– Ну, ти мене прости, зайцю, я був не правий.
– Бог тебе простить, вовче.
Йде далі. Назустріч йому гусак, вовк каже:
– Ну, ти мене прости, гусаче, я може, колись був не правий, родичів твоїх кривдив і ще щось.
Гусак йому:
– Шшш.
– Гусаче, ну ти не гнівайся, прости мене, я тепер іншим став, я – християнин.
А гусак знову:
– Шшш.
Вовк узяв його і з’їв. Йому всі кажуть:
– Ти що, вовче, ти ж християнином став, – а той:
– А що він на СВЯТОГО шипить?
Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 10:12)