Притчі 
Батьки шукали для сина хорошу школу і вчителя, і нарешті, вони вибрали для сина найкращого вчителя.
Уранці дід повів онука до школи. Коли дід і онук зайшли у двір, їх оточили діти.
– Який смішний дід, – засміявся один хлопчик.
– Агов, малий опецьку, – кривлявся інший.
Діти кричали і стрибали навколо діда і внука. Тут учитель задзвонив у дзвоника, сповіщаючи про початок уроку, і діти втекли.
Дідусь рішуче узяв онука за руку і вийшов на вулицю.
– Я що не піду до школи? – запитав хлопчик.
– Підеш, але не сюди, – сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.
Дід завів внука додому, віддав його під опіку бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя.
Побачивши якусь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву.
У деяких школах діти не звертали на дідуся уваги, у других – дражнили його. Дід мовчки повертався і йшов далі.
Врешті-решт він зайшов у маленький дворик невеликої школи і втомлено прихилився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти сипнули у двір.
– Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосок.
– У нас у дворі є лавка, сідайте, будь ласка, – запропонував один хлопчик.
– Хочете, я покличу учителя? – запитала інша дитина.
Незабаром у двір прийшов молодий учитель. Дід привітався з ним і сказав:
– Нарешті я знайшов найкращу школу для свого онука.
– Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.
Дідусь не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов.
Увечері мама хлопчика запитали діда:
– Батьку, ви неписьменний. Чому ж ви думаєте, що знайшли найкращого вчителя?
– Учителів пізнають за їхніми учнями, – відповів дід.
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх (Євангеліє від Матфея 7:17,18,20).