Юнак жив з літнім батьком у пустинній місцині високо в горах. Нудьгуючи від такого одноманітного існування, він захотів дізнатися, у чому сенс його життя. Одного разу до нього дійшли чутки, що далеко в горах живе мудрець з учнем. Юнак захотів його побачити.
Бродивши дорогами і стежками в пошуках мудреця, він зустрів на околиці селища хлопчика, що грає біля струмка. Юнак пройшов повз, але раптом почув за своєю спиною:
– А йти треба зовсім не цією стежкою, а тією, яка за струмком.
Юнак обернувся, але хлопчика вже не було. Повагавшись, він пішов вказаною стежкою.
Через декілька днів, біля сільського моста, юнак побачив дівчину, що пере білизну. Її привітний погляд і посмішка зупинили його. Думка залишитися з дівчиною в цьому селі і припинити пошуки оволоділа юначим серцем. Але, пам’ятаючи про своє рішення відшукати мудреця, він продовжив свій шлях.
– Йти треба стежкою, яка знаходиться на іншому краю села, – пролунав за спиною ніжний голос незнайомки.
Він обернувся, – дівчина зникла.
Дорогою йому зустрівся юнак такого ж віку як і він. Вони розговорилися і подружилися. Знову спливли сумніви – продовжувати пошуки мудреця або ні? І знову він почув за своєю спиною голос:
– Ти йдеш не тією дорогою. Поверни на перехресті направо.
Коли юнак обернувся, то його новий знайомий вже зник.
Вказаний шлях привів його до старої хатини. На лавці біля неї сидів старик, в якого подорожній і зупинився на нічліг. Уранці хазяїн сказав юнакові, що він живе один, і вони могли б жити разом.
– Ні, ні, – відмовлявся подорожній, – мені треба знайти мудреця, щоб дізнатися, у чому сенс мого життя.
І він вийшов з хатини.
– Де ж ти мене знайдеш, – пролунав голос старика, – якщо щоразу йдеш від мене?
Юнак обернувся, але ні хатини, ні старика вже не було.
– Так от хто увесь час з’являвся мені, – здогадався юнак. – В усіх людях, яких я зустрічав на своєму шляху, мені з’являвся сам мудрець. Тепер першу ж людину, яку я зустріну, і вважатиму своїм учителем.
І тут він побачив свого літнього батька, що йде йому назустріч, і їх старий будиночок у горах, де вони жили разом. Лише тоді юнак зрозумів, з ким він жив, і йому відкрився сенс його життя.
«Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний» (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 13:12).