Притчі РЕЧІ, ЯКІ НЕОБХІДНО МАТИ У ВАЛІЗЦІ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
Зубочистка, еластична стрічка, лейкопластир, олівець, гумка для стирання, жуйка, шоколад Kiss і пакетик чаю.
Для чого? А ось для чого:
- Зубочистка
Для того, щоб ти мав чим «виколупувати» в інших людях ті позитивні якості, які вони мають.
- Еластична стрічка
Щоб ти пам’ятав, що слід бути гнучким, бо речі і люди не завжди є такими, якими ти хочеш.
- Лейкопластир
Щоб допомогти тобі зцілювати усі зранені почуття, твої або інших людей.
- Олівець
Щоб ти щоденно занотовував усі Божі благословення (яких є багато).
- Гумка для стирання
Щоб ти пам’ятав: усі ми припускаємося помилок, нічого страшного в цьому немає.
- Жуйка
Щоб ти пам’ятав, що можеш «приліпитися» до всього того, чого ти можеш домогтись, доклавши зусилля.
- Шоколадка «Kiss»
Щоб ти пам’ятав: усі кожного дня потребують поцілунку або обіймів.
- Пакетик чаю
Щоб зробити павзу, розслабитись і скласти список усього, що ти маєш, та всіх твоїх щоденних благословень.
ЗАПРОШЕННЯ
(із книги «Dreams of Desire» («Мрії бажання») 1995)
Мене не цікавить, що ти робиш для того, щоб заробити на життя…
Я хочу знати, чого ти прагнеш, і чи наважуєшся мріяти, щоб задовольнити бажання твого серця.
Мене не цікавить твій вік… я хочу знати, чи наважився (-лась) б ти виглядати нерозумним (-ою) заради любови, заради своїх мрій, заради пригоди, завдяки якій ти відчуваєш себе живим.
Мене не цікавить, які планети перебувають у гармонії з твоїм місяцем… я хочу знати, чи сягав ти колись глибини свого смутку, чи завдавали тобі ран зради в житті, чи в’янула твоя душа і чи замикався ти в собі, боячись майбутнього болю.
Я хочу знати, чи можеш ти поглянути в очі моєму і своєму болю, не намагаючись його приховати, втихомирити або чимось прикрасити.
Я хочу знати, чи можеш ти прийняти радість, мою чи твою… чи можеш ти кружляти в шаленому танці і дозволити екстазу наповнити тебе до кінчиків пальців, не переймаючись, чи поводишся ти обережно, чи реально дивишся на речі, не пам’ятаючи про наші людські обмеження.
Мене не цікавить, чи історія, яку ти мені розповідаєш, є правдивою…
Я хочу знати, чи розчаровуєш ти інших, щоб бути вірним самому собі, чи можеш витримати звинувачення, не зраджуючи власної душі. Я хочу знати, чи можеш ти бути вірним, а отже, вартим довіри.
Я хочу знати, чи вмієш ти бачити красу, навіть коли вона не завжди є красивою, чи можеш ти будувати своє життя на її основі.
Я хочу знати, чи можеш ти жити з поразкою, твоєю або моєю, і все ж таки могти спинитися на березі озера і, побачивши місяць, вигукнути: «Яка краса!»
Мене не цікавить, де ти живеш і скільки в тебе грошей… я хочу знати, чи можеш ти піднятись після важкої і сповненої відчаю ночі, втомлений і розбитий до самих кісток, і робити все необхідне, щоб доглядати своїх діток.
Мене не цікавить, хто ти і як сюди потрапив,.. я хочу знати, чи залишишся ти зі мною в центрі полум’я і не втечеш.
Мене не цікавить, де і що ти вивчав, і з ким навчався…
Я хочу знати, що підтримує тебе зсередини, коли зникає все інше.
Я хочу знати, чи ти можеш бути наодинці з собою, і чи справді для тебе є приємним товариство, яке ти шукаєш у ті моменти, коли відчуваєш порожнечу…
ТИ БУДЕШ ПЕРЕМОЖЦЕМ
Коли егоїзм не обмежуватиме твоєї здатности любити. Якщо ти віритимеш у себе навіть тоді, коли всі інші в тобі сумніватимуться, і перестанеш перейматися тим, що вони скажуть. Коли твої дії будуть такими ж короткими за тривалістю, як довгими за своїми результатами. Коли ти зможеш зректись рутини, не змінюючи свого способу життя. Коли ти вмітимеш відрізняти усмішку від глузування, і коли надаватимеш перевагу вічній боротьбі, а не купленій фальшивій перемозі. Коли ти діятимеш з переконання, а не з лестощів. Коли ти зможеш бути бідним, не втрачаючи свого багатства, і багатим, не втрачаючи свого смирення. Коли ти вмітимеш пробачати з тією ж легкістю, з якою зараз виправдовуєшся. Коли ти зможеш іти поруч із бідним, не забуваючи про те, що він – людина, і поруч із багатим, не вважаючи, що він – бог. Коли ти вмітимеш сприймати свої помилки так само легко і позитивно, як і свої успіхи. Коли ти відчуватимеш задоволення, розділяючи з іншими своє багатство. Коли вмітимеш дарувати свою мовчанку тому, хто не просить твоїх слів, а свою відсутність – тому, хто тебе не цінує. Коли ти не страждатимеш через бажання знайти щастя і не будеш здатним підмінювати свої почуття або цілі задоволеннями. Коли ти намагатимешся знаходити відповіді не в речах, які тебе оточують, а в Богові і у власній особистості. Коли ти прийматимеш помилки, коли не втрачатимеш спокою, тоді і тільки тоді…
Ти будеш… ПЕРЕМОЖЦЕМ!
Невідомий Автор
ЛЮБИТИ – ЦЕ ВІДДАВАТИ ВСЕ
Чоловік стояв за прилавком, розсіяно дивлячись на вулицю. До крамниці підійшла дівчинка і притислася носиком до скла вітрини.
Очі кольору неба блистіли, коли вона розглядала одну річ. Дівчинка увійшла в магазин і попросила показати їй намисто з блакитної бірюзи.
– Це для моєї сестри, ви могли б його красиво загорнути? – сказала вона.
Господар крамниці недовірливо подивився на маленьку і спитав:
– А скільки в тебе грошей?
Не вагаючись, та витягла з кишені свого платтячка зав’язану хустинку і стала розв’язувати вузлики. Вона поклала вміст на прилавок і радісно сказала:
– Цього достатньо?
Дівчинка гордо показала декілька монет.
– Знаєте, я хочу подарувати його своїй старшій сестрі. Відколи померла наша мама, вона піклується про нас і не має часу для себе. У неї день народження, і я впевнена, що вона почуватиметься щасливою, отримавши намисто під колір своїх очей.
Чоловік пішов у підсобку, поклав намисто у футляр, загорнув в яскравий червоний папір і зробив акуратний бант із зеленої стрічки.
– Візьми, – сказав він дівчинці. – Неси обережно. – Дівчинка вийшла щасливою, вона бігла вулицею і підстрибувала на радощах.
День іще не закінчився, коли в крамницю увійшла вродлива дівчина. Вона поклала на прилавок уже відомий нам пакунок і стала випитувати:
– Це намисто куплене у вас? Скільки воно коштувало?
– А! – сказав власник магазину. – Ціна кожного товару моєї крамниці завжди є конфіденційною справою між продавцем і клієнтом.
Дівчина вигукнула:
– Але ж у моєї сестри було тільки декілька монет. Це ж справжня бірюза, правда? У неї ж не було достатньо грошей, щоб заплатити за намисто.
Чоловік взяв у руки футляр, поправив упаковку з надзвичайною старанністю, почепив бант і повернув подарунок дівчині:
– Ваша сестра заплатила найвищу ціну, ніж хто-небудь може заплатити – ВОНА ВІДДАЛА УСЕ, ЩО МАЛА.
Тиша заповнила маленьку крамничку, і дві сльози покотились по обличчю зворушеної дівчини, коли її руки брали невеликий пакунок.
Невідомий Автор
| Справжній дар – це віддавати себе повністю і беззастережно. Вдячність того, хто любить, не знає меж у вияву ніжности.
Завжди дякуй, але не сподівайся нічиєї вдячности. Вдячність з любов’ю не тільки піднімає дух того, хто отримує, але й додає сил тому, хто дарує. |
