ЖЕБРАК І ПРАВДА

Постукав якось у дім до одного старця убогий мандрівник. Старець прийняв його з любов’ю, запросив залишитися на ніч.

– Хто ти, бідна людино?

Жебрак відповів:

– Я – людина, яка говорить правду, тому, куди б я не прийшов, мене женуть геть.

Хазяїн здивувався, почастував гостя вечерею. Поївши, вони пішли спати. Уранці встали, почали одягатися. Жебрак побачив, що старець – одноокий, і сказав йому прямо: ти – кривий.

І тут розсердився старець, вигнав його з дому, сказавши:

– Ти не знаходиш собі місця і став усім ненависний, бо не правду кажеш людям, а докоряєш людям їх недоліками. Правда, сказана без любові, виглядає як образа.

novi-prytchi_1

 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я – мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо. І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи. (1 Послання до Коринф’ян св. ап. Павла 13:1-3)

Наступна

НАЙКРАЩІЙ ВИБІР

Багатий власник супермаркету вирішив зробити добру справу - запросивши у свій магазин дітей-сиріт з дитбудинку. ... Читати далі

Попередня

ПРИТЧА ПРО СВАРКИ

Одного разу учитель запитав своїх учнів: - Чому люди кричать, коли сваряться? - Тому що ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *