Притчі 
Розум служить нам часом лише для того, щоб відважно робити дурниці.
Палкість, яка з роками усе зростає, недалека від безумства.
Коли ми обіймаємо посади нижчі за наші достоїнства, то можемо здатися гігантами, але в посадах, надто для нас високих, куди частіше здаємося карликами.
Нам часто здається, що ми стійки в негараздах, приймаючи за стійкість зневіру; ми переносимо її, не сміючи на неї поглянути, як боягузи, яким так страшно захищатися, що вони готові дати себе убити.
Бесіді понад усе сприяє не розум, а взаємна довіра.
Будь-яка пристрасть штовхає на помилки, але любов – на найбезглуздіші.
Як мало на світі літніх людей, що володіють мистецтвом бути літніми людьми!
Ми приписуємо собі недоліки, протилежні тим, які маємо: слабохарактерні люди, наприклад, люблять хвалитися упертістю.
Привабливість новизни і довга звичка, при усій їхній протилежності, однаково заважають нам бачити недоліки наших друзів.
Більшість друзів вселяють відразу до дружби, а більшість людей благочестивих – до благочестя.
Ми з легкістю прощаємо нашим друзям недоліки, які нам не заважають.
Люблячі жінки легше прощають великі промахи, ніж дрібні зради.
Ніщо так не заважає природності, як бажання здаватися природним.
Щиросердо хвалити добрі справи – в якійсь мірі їх розділяти.
Легше пізнати людей взагалі, ніж одну людину зокрема.
Про достоїнства людини треба судити не за її добрими рисами, а за тим, яке вона знайшла для них застосування.
Наша вдячність іноді буває такою великою, що, розплачуючись з друзями за зроблене нам добро, ми ще залишаємо їх у себе в боргу.
У нас було б менше пристрасних бажань, якби ми точно знали, чого саме ми бажаємо.
