Притчі 
Як часто саме наша любов зміцнює в дитині впевненість у собі, додає сил пережити розчарування й невдачі і надихає на нові досягнення! І як часто принизлива критика чи акцент на негативних рисах породжують у дитині різні комплекси чи й агресію! І закопують її таланти у землю.
У дитинстві мій чоловік, малий хлопчик, хворий на дитячий церебральний параліч, побачив у школі-інтернаті в руках свого вчителя музики акордеон і запалав бажанням і собі навчитися грати.
Багато хто вважав, що своїми кволими руками він ніколи не зможе оволодіти акордеоном, але його світлої пам’яті учитель Василь Строган вселив у нього віру, що чорно-білі клавіші обов’язково підкоряться йому, і значною мірою завдяки йому Юрко досконало оволодів кількома музичними інструментами, здобув вишу освіту і став улюбленим учителем багатьох сотень дітей. У його ансамблі грали запеклі двієчники і порушники шкільної дисципліни, а він вважав їх найталановитішими учнями!
Вже потім, коли він захворіє на рак і його вже дорослі учні допомагатимуть, чим зможуть, у нашому горі, одна мама-заробітчанка передасть з Італії великий пакунок для Юрка з різними ласощами та запискою: «Я завжди пам’ятатиму, як Ви наголошували на таланті мого сина до музики. Нам з ним це допомагало пережити докори і критику інших учителів щодо його розумових здібностей і поведінки».
Пригадую, своє викладання в коледжі мені довелося почати із занять із четвертокурсниками. Решта викладачів вже знали їх, як облуплених, а для мене ці студенти були чистими аркушами. Одна з моїх студенток виявилася дуже творчою особистістю, а ще – вміла чудово аналізувати і формулювати власну думку. Щоправда, грамотність на письмі у неї була жахливою. Просто катастрофа для напряму «Видавнича справа та редагування»!
Все ж, підсумовуючи місяць навчальної практики, я вирішила відзначити її творчий підхід і аналітичне мислення найвищою оцінкою.
– Я думаю, у Вас велике майбутнє, – сказала я їй. – Ставлю вам найвищий бал, але з однією умовою: Ви маєте покласти «Український правопис» на столик коло свого ліжка і щодня перед сном проходити бодай одну тему. Це ж буде ганьба, коли у Вас братимуть автографи, а Ви робитимете у підписах купу помилок!
На перерві та студентка підійшла до мене і попросила не ставити їй «п’ятірку».
– Правду кажучи, в мене реноме трієчниці. Щоб хтось, бува, не подумав, що тут щось нечисто… А в мене справді, як Ви кажете, є потенціал?
– І чималий! – запевнила я. – При такому потенціалі засвоїти українську граматику – раз свиснути!
– Дякую за довіру! – прошепотіла вона, і я відчула, наскільки вона зворушена.
Чомусь згадалась одна із заповідей виховання видатного педагога Януша Корчака: «Люби дитину будь-якою: неталановитою, прикрою, невдахою…»
Втім, я вважаю, що неталановитих дітей немає, адже, як влучно хтось зауважив, Бог не створює якогось непотребу чи бліді копії, Він створює лише цінні оригінали, і кожен з нас, як писала Г. Гордасевич, «самоцвіт в безцінній короні Бога». Важливо лише вміти той самоцвіт розпізнати…