Притчі 
Безлад став повноправним господарем у кімнаті Оксани. Третій день поспіль посеред кімнати стояв, немов роззявив величезного рота, чорний батьків дорожній чемодан і приймав у себе все, що здавалося Оксанці вартим поїхати до Англії.
Два місяці тому дівчина в рідному інституті – за успішність та активність у житті вишу – виграла путівку на стажування. Вивчатиме англійську мову в самісінькій Англії. Їде ж Оксана до маленького містечка Саузенд-он-си (тобто до моря) на цілий літній місяць!
Оформленням візи займалася туристична агенція. Період батькових зітхань та хвилювань («Як ти сама в таку далечінь на цілий місяць?!») теж минув. Тепер настав час збирання – від’їзд планувався за тиждень.
Найкошмарніше дівчаче питання «Що вдягти?» із допомогою мами та рідної тітки було вирішене. Батько допомагав у секторі подарунків і сувенірів: картини, брелоки, сувенірні чашки, книжки. Але сьогодні з Оксанкою сталася майже істерика. Вона не вміє готувати борщ!
Ну то й що, запитаєте ви? Навіщо гарні кулінарні здібності, якщо їдеш за кордон у лінгвістичних справах?
Так, та не зовсім. Житиме Оксана, як усі інші студенти, в англійській родині. Що вона відповість, якщо тамтешні ґаздині прохатимуть Оксану приготувати національні страви?
Увечері про катастрофу знали всі. Тільки коли прийшла з роботи мама і сказала: «Чого ти так завелася? Маємо вдосталь часу навчитися куховарити!» – Оксана трохи заспокоїлася. І дійсно, татові довелося борщ їсти майже тиждень, бо страву готували двічі: уперше – Оксана під керівництвом мами, а вдруге – знову Оксана, уже під наглядом мами. Обидві ще й жартували: зазвичай дівчата вчаться куховарити перед весіллям, а вона – перед відвідинами європейської країни. Мама щиро ділилася своїм досвідом, переповідала свої секрети майстерності. Розповідала, як сама вчилася куховарити, чим її борщ відрізняється від бабусиного, навіщо вона так гарно виварює буряк і чому дуже любить смак літнього борщу з болгарським перцем та свіжою зеленню.
Батько навіть анітрішечки не збрехав, коли сказав, що страва майже така ж смачна, як і в мами. Але на четвертий день їв уже без задоволення, а потім пошепки просив дружину кілька місяців утриматися від приготування улюбленої першої страви, натомість урізноманітнити раціон.
Переїзд до Англії, поселення, перші дні в коледжі – усе йшло за планом, без неприємностей. Родина, до якої потрапила Оксана, була велика, але в домі проживали батьки – Кетлін та Джошуа – та наймолодший двадцятирічний син Джордж. Старший Ніколас та середній Домінік жили окремо.
Кетлін із самого першого дня взнала про вподобання Оксани до сніданків та ланчів, розпитала про батьків, рідне місто, розповіла про їхню родину. Усе в межах ввічливого спілкування. Але більше особливо не докучала питаннями та розмовами. По-перше, це була, так би мовити, її робота – приймати студентів, вона це робила двадцять п’ять років поспіль, тож Оксана не перша й не остання. По-друге, у західних європейців набагато більше, ніж, наприклад, у слов’ян, цінується особиста свобода. Кожна людина з вісімнадцяти років уважається достатньо зрілою, щоби відповідати за свої вчинки та самостійно знаходити собі заняття, розваги або ж просити допомоги. Щоби зрозуміти це, Оксані знадобився цілий тиждень. Тобто її ніхто нікуди не запрошував, не примушував щось робити. Були прості запитання – хочеш? Та іноді натяки на те, що й коли в місті відбувається або що варто відвідати. Якщо відповідаєш не дуже зрозуміло – тебе ніхто не вмовляє. Кожен вільний робити те, що вважає за потрібне. Якщо погоджуєшся чи виявляєш особистий інтерес до якоїсь тематики – обов’язково запросять із собою або підкажуть, куди варто піти.
Одного разу мова таки зайшла про національну кухню. Це був вечір четверга, родина зібралася вдома й розмістилася у вітальні для гри в лото. Оксанка, звичайно, на слух сприймала мову й розуміла всі цифри, але подумки перекладаючи з англійської на українську, повільніше накривала бочечками клітинки і програвала раз за разом. Вирішила відмовитися від участі в грі, але, практикуючи власну англійську розмовну, із задоволенням розповідала про українські звичаї, обряди, страви. Вона яскраво та натхненно описувала, що таке вареники з начинкою, деруни, котлети по-київськи, налисники, борщ із пампушками. А потім неочікувано для самої себе промовила:
– А хочете, я борщ приготую? Скуштуєте української страви.
Її до того ніхто не спонукав, сама запропонувала. Джошуа із цікавістю подивився на гостю і промовив:
– Чудова ідея! У неділю саме в нас збирається вся родина, то ж можна було би зробити, так би мовити, день української кухні.
Оксана подумки жахнулася: родина в них велика – три сини з герл-френдами, родина тітки – сестри Кетлін, дві небоги, дядько – брат Джошуа, та ще обидві матусі. Не встигла дівчина перелякатися, як господиня додала:
– Так, гарна ідея. Можна приготувати одну чи дві страви, як у тебе настрій буде, а ми зробимо традиційне барбекю. Гості теж прийдуть не з порожніми руками. Має вийти гарно.
Так і узгодили. Для другої страви обрали вареники з вишнями.
У п’ятницю обидві господині запланували необхідні покупки. Виникло єдине питання щодо буряка. Що це за річ, Кетлін зрозуміла майже відразу, тільки ніяк не могла второпати, де його можна знайти, бо її власна родина ніколи не їла такого дивного овочу. Нарешті, після майже десятка телефонних дзвінків усім можливим подружкам, вона з’ясувала, що буряк найкраще шукати в маленькій овочевій крамниці на іншому краю міста. А що робити?
Субота розпочалася з обов’язкового ритуалу – поїздки на ринок. Звісно, Оксана напросилася поїхати з господинею. Кетлін майже нічого не купувала в малій кількості. Йогуртів – ящичок, маленьких соків – упаковка, вермішелі – коробка, овочів та фруктів – сітками по декілька кілограмів. Одним словом, велика родина. Та й Оксана щодня на ланч із собою на заняття отримувала йогурт, сік, сендвіч.
Спочатку зробили на ринку всі необхідні закупки додому, а вже потім почали вишукувати «дивний овоч». На щастя, дійсно в далекій крамничці його знайшли й купили. «Якби знала, що тут такі проблеми з буряком, із собою привезла б», – подумки дивувалася собі Оксана.
Але вдома в неділю все пішло якнайкраще. З такого гарного приводу приїхали допомагати небоги Кетлін – Анет та Карла. І дівчата вчотирьох почали куховарити.
Оксані не завжди діставало знань англійської мови, щоби гарно пояснити, що та як треба робити, але вона вправно показувала, а дівчата повторювали. Та розмовляли однаково багато. Дівчаткам-підліткам усе було цікаво: чому українці так полюбляють борщ, хто вчив Оксану готувати, чому саме так треба розкачувати тісто на вареники, які дерева обов’язково ростуть в українському садочку та ще безліч дрібниць. Оксана хоч і з труднощами, але й із задоволенням відповідала на численні запитання.
Розділилися так: варениками займалися небоги, а борщем (як більш складною стравою) – Оксана та господиня дому.
Поки Кетлін, висунувши від старання язика, кришила овочі, Оксана замісила тісто, показала, як висмикувати з вишеньки кісточку саме англійською булавкою, та навчила дівчат ліпити вареники.
Кетлін і Джошуа сповідували вегетаріанство, тому борщ готували пісний. З одного боку, це спростило Оксані завдання. Насправді вона навіть зітхнула з полегшенням, бо навіть не уявляла собі, де в Англії шукати гарного українського сала з прошарками м’ясця. А з іншого боку… смак, звичайно, буде трішки інший.
Для Кетлін надовго залишився загадкою «дивний овоч». Вона ніяк не могла збагнути, навіщо вони купували буряк, якщо в страві ТАКА кількість різноманітних овочів. Вона куштувала бульйон, щойно зварився буряк, казала щось на зразок: «Жодного особливого смаку», – та знизувала плечима. Але здалася після того, як Оксана розповіла про дуже корисний салат із родзинками та горішками, вінегрет, а потім ще про «шубу» (вона й без оселедця зовсім непогана). Лише тоді Кетлін заспокоїлася й навіть попросила записати їй рецепти, щоб урізноманітнити щоденне меню.
Коли з’явилися перші пахощі, на кухню причалапав Джошуа. Він угледів щасливих та дуже зайнятих дівчат і пообіцяв приготувати все для вегетаріанського барбекю.
Борщ виявився дуже смачним! Принаймні, так уважала Оксана. Кетлін як господиня, що вклала багато своєї праці в страву, теж нахвалювала. Усі інші представники великої родини спочатку, звичайно, дуже обережно та з підозрою колупали ложками в тарілках, вишукуючи знайомі інгредієнти та дивуючись, що це взагалі за страва: для супу – надто густа, для рагу – рідка, на салат зовсім не схожа. Але після того, як Джошуа похвалив та попросив добавки, усі інші теж перестали прискіпуватися до «форми», віддаючи шану смаку та «змісту».
А вже вареники нахвалювали всі й дуже щиро. Навіть незважаючи на кілька необачно зіпсованих вишневим соком футболок. Мама Джейн наказала Кетлін обов’язково навчитися готувати таку смакоту, щоби виготовляти для неї на свята.
Вікенд минув дуже вдало, задоволеними лишилися всі. З того часу в родинному меню Кетлін та Джошуа з’явилося декілька нових, досі незнаних страв, а Оксана вміє готувати смачний борщ у будь-яких умовах.
Рецепт: Борщ домашній
Інгредієнти:
- м’ясо улюблене (свинина чи яловичина) з кісткою – 1 кілограм;
- буряк «борщовий» (рожево-білий, великий) – 1 штука;
- картопля велика – 4 штуки;
- капуста білокачанна – чверть голівки;
- помідори – 4-5 штук;
- цибуля велика – 1 штука;
- перець болгарський – 2-3 штуки;
- часник – 2-3 зубки;
- сало – 100 грамів;
- лавровий лист – 2-3 штуки;
- сіль, перець чорний мелений, свіжа зелень – за смаком.
Заздалегідь відварити м’ясний бульйон. Буряк почистити, потерти на тертушці, гарно промити, щоб якнайбільше змити рожевий колір. Із бульйону вийняти м’ясо, довести до кипіння, вкинути буряк, хай потроху кипить, аж поки не втратить рожевого кольору, а замість того набуде жовтого. Будь-який бульйон найкраще варити повільно (щоби тільки бульбашки підіймалися з дна), тоді він залишиться прозорий. А якщо бризки летять урізнобіч – буде каламутний.
Приготувати засмажку. Сальце порізати маленькими шматочками та кинути на деко, щоби пересмажилися. Почистити цибулю, якнайдрібніше порізати, відправити на пательню. Моркву помити, почистити, потерти на тертушці. Як цибуля стане золотистою, додати до неї моркву. Болгарський перець помити, почистити від насіння та хвостиків, порізати тоненькими продовгуватими шматочками, перемістити в пательню, коли морква стане м’якою. Томати облити окропом, зняти шкірку, дрібненько порізати, укинути до овочевої суміші, накрити кришкою, тушкувати хвилин десять, можна додати трішечки бульйону. Скуштувати овочеву суміш, у разі потреби – посолити, поперчити, додати цукру чи лимонного соку. Смачна засмажка задає настрій усій страві.
Помити, почистити та порізати картоплю, укинути до бульйону, коли він стане жовтого кольору, а буряк вивариться. Посолити за смаком, додати лавровий листочок. Тонесенько нашинкувати капусту, додати до страви, коли картопля стане майже готовою. Якщо капуста молода та м’яка, одразу вкидаємо інші складники, якщо тверда – хай провариться декілька хвилин.
Як капуста стане гарною на смак, додати до борщу засмажку, улюблену зелень, закип’ятити. Укинути дрібненько порізаний часник, додати порізане шматками м’ясо, накрити кришкою, зняти з вогню.
Найкраще смакує на обіді великої родини, зі сметаною та чорним хлібом, натертим часником.
