Божа таємниця – Частина 4

Мотивація

Зіґ Зіґлар

bozha-tayemnytsya_35

Колись у Техасі жив один багатій. Було в нього всього доволі: сотні гектарів землі, тисячі голів худоби, величезний сад та грандіозний дім із гігантським басейном. Якось він надумав влаштувати велику вечірку для своєї єдиної доньки. Запросив усіх молодих хлопців, які, на його думку, були гідні просити її руки. Після урочистої вечері, коли гості вийшли надвір, господар попросив усіх підійти до басейну. У воді плавало багато змій і навіть кілька крокодилів.

Хлопці вишикувалися у довгий ряд, очікуючи на рішення власника всіх цих багатств.

– Перший, хто стрибне в цей басейн і пропливе з одного кінця в інший, отримає руку і серце моєї доньки, велику суму грошей або частину моїх маєтків.

Тільки-но він це виголосив, усі здригнулися від гучного сплеску води. Молодий хлопець чимдуж плив басейном, а навздогін йому гналося кільканадцять крокодилів та змій.

Через кілька секунд хлопець вистрибнув із води. Йому дивом вдалося переплисти басейн.

Господар підійшов до нього і запитав, чи бажає він одружитися з його донькою. Хлопець відповів коротко:

– Ні!

– Може, ти хотів би моєї землі?

І знову:

– Ні!

– Напевно, ти вподобав собі мої сади.

І втретє хлопець відрізав:

– Ні!

– Хлопче, а чого ж ти хочеш?

– Гм… Перш за все, пане, я бажаю дізнатися ім’я того, хто штовхнув мене в цей басейн.

Зауважити інших

bozha-tayemnytsya_36

Досвідчений учитель навчав групу дітей. Якось він дав їм завдання: вийти за місто, пройти ґрунтовою дорогою та знайти якусь квітку. Її слід було детально розглянути, вивчити кожну пелюстку.

– Тепер подивіться через збільшувальне скло, як виглядають лінії цієї квітки, як змінюється її колір від пелюсток до коренів, – сказав учитель. – Та головне, запам’ятайте ось що: ця квітка живе непомітно. Якби ви не проводили цього дослідження, її, можливо, ніхто б не зауважив.

Під час наступного заняття учні жваво розповідали про свої знахідки, а вчитель підсумував:

– Кожна людина, мов та квітка, – унікальна. У кожної – свої особливі риси. Однак, щоб виявити ці особливості, пізнати красу людини, з нею треба провести багато часу.

На жаль, багато людей у світі залишаються непомітними, бо ніхто не намагається відкрити їхні особливості.

Вчитися з помилок

Шукаючи оптимальний наповнювач для електричної лампи, Томас Едісон випробував більше двох тисяч елементів. Жоден із них не був здатний виконувати необхідну функцію. Асистенти вченого стали нарікати:

– Стільки роботи – і все намарно! Ми нічого не навчилися.

Едісон упевнено заперечив:

– Нічого подібного! Ми дізналися, що ці дві тисячі елементів не підходять для електричної лампи, а це – великий урок.

bozha-tayemnytsya_37s

Життя – нейтральне

Роджер Давсон

Під час Другої світової війни Фред Спенсер, автор відомої книги під назвою «Нейтральні джунглі», був на фронті, служив у гарнізоні на одному з Сінгапурських островів, на межі з Малайським півостровом. Британців там було мало, оскільки з півночі їх захищали джунглі, й атака на Сінгапур могла, на їх думку, розпочатися хіба що з моря. Проте японці таки пробралися через джунглі й почали атаку з півночі. Сінгапур здався майже відразу.

Однак Спенсеру вдалося втекти в ліси. Пробувши там дев’ять місяців, він повернувся до побратимів.

Звісно, він різне чував про джунглі. Знав, що там живуть змії та інші великі комахи, що на деревах ростуть дуже отруйні плоди. Він розумів, що шансів вижити в нього було мало. Проте колись Спенсер також читав, що в джунглях є багато соковитих фруктів, що це такий собі «тропічний рай». Іншими словами, хтось стверджував, що у джунглях можна жити, насолоджуючись їхньою красою.

За дев’ять місяців, які Спенсер провів у джунглях, він дізнався, що джунглі – і не прекрасні, і не страшні. Вони – нейтральні. Вони ані не допомагали йому вижити, ані не шкодили. Йому самому доводилося створювати умови, в яких він міг би існувати.

Чи наше життя не є схожим на джунглі? Воно, як і джунглі, нейтральне.

bozha-tayemnytsya_38

Десять заповідей

– Неодмінно мушу побувати на Святій Землі! – повторював Марку Твену один багатій.

– Я виберуся на гору Синай і вголос зачитаю там Десять Божих заповідей.

– А чому би вам просто не почати їх виконувати?! – сказав Твен.

bozha-tayemnytsya_39

Дивовижна квітка чи загроза

bozha-tayemnytsya_40

Кудзу – це рослина, що має великі фіолетові квіти. На Сході споживають її бульби, використовують подібне до коноплі волокно. У 1876 році її вперше завезли до Штатів для декорування Японських палат на виставці, присвяченій століттю незалежності Америки, що відбувалася у Філадельфії. Через кільканадцять років фермер із Флориди почав вирощувати цю рослину на своїй фермі. Дуже скоро він досвідчив, що коріння цієї рослини можна використовувати як корм для тварин, з чого мав неабиякий зиск.

У 1930-их роках уряд наново відкрив для себе кудзу як рослину, що перешкоджає ерозії ґрунту. За сім років (з 1935 до 1942) було розповсюджено 84 мільйони насінин по всій державі.

Проте нещодавно цю рослину було визнано бур’яном, оскільки вона дуже швидко росте і має глибоке коріння, яке витісняє інші рослини. Неконтрольована, вона стала загрозою для аграріїв.

Так само не шкідливі і тілесні задоволення, доки не стають неконтрольованими.

Надто дурний, щоб учитися

Якось один хлопчик із вадами слуху приніс додому записку. В ній було сказано, що він «надто дурний, щоб учитися». Коли його мама прочитала цю записку, то вигукнула:

– Мій Том не дурний, і я доведу це! Я сама його вчитиму!

Відтоді він учився вдома, а його єдиною вчителькою була мама.

Коли через багато років Том помер, усі вшановували його пам’ять і висловлювали глибоку вдячність за електричне світло, яке він зумів винайти.

Окрім цього Томас Едісон винайшов також кінетофон і авдіопрогравач.

bozha-tayemnytsya_41

У спільноті сила

Парафіяльний священик зауважив, що один із його прихожан перестав ходити до храму. Якось, зустрівши його на вулиці, отець запитав, чому той не приходить на недільну Службу. Чоловік у відповідь сказав, що віднедавна молиться вдома і більше не потребує спільних молитов. Священик не став переконувати його, а лише сказав:

– Розумію… Але оскільки тепер ми не будемо бачитися, запрошую тебе до себе в гості. Вип’ємо кави, поговоримо і попрощаємося.

Чоловік погодився, але при умові, що священик не переконуватиме його повертатися до церкви.

І ось одного зимового вечора чоловік зайшов до будинку священика. Вони сиділи біля великого каміна і розмовляли. Отець ані словом не обмовився про відвідування церкви, але раптом підвівся і витягнув із багаття одну вуглинку та поставив її обіч. Мовчки вони обидва спостерігали, що з нею станеться. Через кілька хвилин вуглина втратила насичено червоний колір і стала поволі гаснути, а решта вуглин у каміні горіли далі. Священик мовчки дивився на погаслу вуглинку.

– Дякую Вам за урок, отче. В неділю я буду на богослужінні, – коротко сказав чоловік.

bozha-tayemnytsya_42

Люби своїх ворогів

bozha-tayemnytsya_43

У книзі спогадів про Авраама Лінкольна багато розповідається про те, з якою любов’ю він ставився до своїх ворогів. Дізнавшись, що Лінкольн подав свою кандидатуру на посаду президента, один з його злісних ворогів – Едвін Мак Мастерс Стентон – почав поширювати про нього багато пліток і всіма силами намагався зіпсувати репутацію цього політика. Але той все-таки був обраний шістнадцятим президентом Сполучених Штатів Америки.

Після виборів Лінкольн приступив до формування своєї команди. Він шукав талановитих людей, які могли б очолити відповідальні посади в уряді й допомагати йому в управлінні державою. Одним зі своїх помічників Лінкольн призначив Стентона.

Радники намагалися відмовити Лінкольна від цього, на їхню думку, хибного кроку і один за одним нагадували президентові, скільки брехливих слів про нього сказав Стентон.

– Ви не знаєте, хто такий Стентон?! Це – ваш ворог! – повторювали вони. – Він блокуватиме вашу роботу і робитиме все можливе, щоби ваша кар’єра зазнала краху.

Лінкольн коротко відповідав:

– Я знаю Стентона і пам’ятаю, якої шкоди він намагався мені завдати, але вважаю, що саме він має допомагати мені в урядуванні.

Так Стентон став військовим секретарем і на цій посаді служив американському народові та президенту.

Через кілька років Лінкольна було вбито. Люди згадували про нього з великою теплотою. А його колишній ворог, Стентон, з глибокою повагою повторював, що Лінкольн був надзвичайною особистістю.

Якщо б Лінкольн відповів ненавистю на слова і дії Стентона, вони назавжди залишились би ворогами. Проте Лінкольн зі свого ворога зумів зробити друга. На таке здатна тільки сила любові.

Про гостинність

Welcome carpet

Один чоловік прийшов до церкви на недільну Службу. Дивно, але при вході він не скинув шапки.

Люди почали робити йому зауваження, а дехто навіть спеціально підходив, щоб навчити його, як слід поводитись у храмі. Але чоловік наче не чув їх. Після молитви до нього підійшов священик. Сказав, що радий бачити його у храмі, і додав, що за традицією чоловіки знімають шапки у приміщеннях, особливо у святих місцях.

– Сподіваюся, наступного разу ви врахуєте це зауваження.

– Дякую, – відповів чоловік. – Мені приємно, отче, що Ви запрошуєте мене на богослужіння. Власне кажучи, я приєднався до цієї церковної спільноти ще три роки тому, та лише сьогодні до мене вперше заговорили присутні. Я вже три роки відвідую храм, та тільки нині став помітний для інших, і то через те, що не зняв шапку. І навіть Ви, шановний отче, знайшли час, щоби сьогодні поспілкуватися зі мною.

А що робиш ти, аби запросити незнайомців до храму? Чи спілкуєшся з ними після Служби, чи ти надто зайнятий для розмов з одновірцями?

Наполегливість лелек

bozha-tayemnytsya_45

На одному зі стовпів центральної площі містечка лелеки збудували собі гніздо. Місцеві мешканці по-різному до цього ставилися. І от одного дня прибиральники зняли це гніздо. Наступної весни, коли птахи повернулися до рідних країв, на стовпі знову з’явилося велике гніздо, викладене з соломи та болота. Прибиральникам вдруге довелося звільняти стовп. Проте з приходом ще однієї весни лелеки знову повернулися і швидко вимостили нове гніздо. Цього разу жителі містечка наполягли на тому, щоби гніздо там залишалося.

А з якою наполегливістю працюєш ти?

Побачити потенціал

Ерл Найтінґейл

bozha-tayemnytsya_46

Один чоловік купив стару залізницю. Всі знали, що вона була збитковою. Продавці тішилися, що знайшовся дурень, який згодився заплатити за неї гроші. Інші насміхалися з чоловіка, який зробив таку невдалу покупку. Але той не зважав на всі ті розмови. Він розібрав колію та інші металеві споруди і почав використовувати тисячі акрів землі, які раніше не приносили жодної користі.

Для колишніх власників залізниця була лише збитковим об’єктом, а цей чоловік побачив її потенціал – землю, на якій вона була споруджена.

А який потенціал прихований у тебе?

Наступна

Лист вдячності - Частина 1

Мідний чайник християнства Було це в біблійній школі. Одна жінка розповіла, що нещодавно в підвалі ... Читати далі

Попередня

Божа таємниця – Частина 3

Ставлення до роботи Колись давно, у дванадцятому столітті, один мандрівник ішов через Францію, де саме ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *