Притчі 
Мало що у світі сповнює таким щастям, як щира пожертва. Не тоді, коли ви даєте комусь гроші, аби мати спокій, або неохоче робите послугу, бо не можете відмовити, а коли жертвуєте від щирого серця, бо справді цього хочете – навіть, а може й надто в той час, коли це важко.
Жертовне життя – це не просто роздавання грошей, коли є змога, або пересилання час від часу пакунків з харчами в дім для безпритульних. Це, насамперед, постава серця, відкритість до людей, яких зустрічаєте на своєму шляху. Це бажання наповнити любов’ю, добротою і турботою їхнє життя, якось прикрасити їхнє буденне існування і осяяти їхній день радістю та сміхом. У такому випадку пожертва наповнюється сенсом: це вже не прості обійми, домашня страва чи конче потрібна готівка.
Нехай пожертва стане для вас звичкою – шукайте поряд нагоди пожертвувати собою, своїм часом, поділитися надіями, які ви маєте, радістю, якою переповнені, і своїми матеріяльними благами теж. І ви переконаєтеся, що, зрештою, збагатитеся саме ви.
