Притчі 
Десь там далеко ти вже чекала на мене. Ти вже була принцесою. Сиділа у своїй квартирі-вежі, заплітала коси й дивилася у вікно. У той час як мене, лицаря чи то варвара, цікавила лише боротьба зі злом. Пластикові мечі, перекладини, що перетворювалися на кораблі, морські хвилі літнього дощу, осінній вітер, який у фантазіях здавався потужним смерчем, кипляча вода в каструлі – як уявний прототип виверження вулкана. Ти вже готувалася до того, щоби стати матір’ю і дружиною. Бавилася з ляльками, імітуючи процес виховання дітей, і уявляла собі свого чоловіка.
Чи думала ти, що в дитинстві він був піратом? Ні, звісно, він і лікарем хотів бути, і військовим, але фаворитним усе ж був уявний світ, де панувало лицарство в суміші з бешкетництвом. Після прочитаного Дон Кіхота – боровся з повітряними… банками, які бабуся вивішувала сушитися на паркані, одним махом відсікав голови тисячам ворожих… кропив. Після того доводилося втікати від «страховиська» в образі діда, який мав не такі войовничі плани на ту кропиву, але добряче хотів насікти нею твого майбутнього чоловіка по…
Які ми все ж різні. Наче паралельні маятники, що рухають у різні боки й лише на мить з’єднуються в уявній точці перетину, котра зветься «сім’я». Ніби міняючись досвідом чи світосприйняттям. Жінки від природи швидше розвиваються, швидше дорослішають, тоді як чоловіки більше пустують, більше граються й більше фантазують.
У дорослості, після того «маятникового перетину», яким є сім’я, усе різко змінюється до навпаки. Чоловіки відкидають іграшкові мечі, злізають із вітрильників, гасять вулкани і врешті починають думати і працювати, щоби подбати про свою дружину-принцесу.
А жінка й не проти. Вступаючи в межі реального дорослого життя, починає втілювати в реальність свої фантазії дитинства. Їй уже не хочеться бути дорослою. Їй хочеться бути принцесою, яку голубитимуть, про яку дбатимуть і піклуватимуться все життя.
І щось у цьому достеменно є. Серйозні чоловіки дуже пустотливі в дитинстві й абсолютно не хочуть дорослішати, проте з появою сім’ї роблять це блискавично швидко.
Чарівні жінки змалечку прагнуть якомога швидше подорослішати, а з появою сім’ї занурюються в таке собі казкове життя принцес. І якось життя так налагоджене, що пріоритети однієї статі в дитинстві стають пріоритетами іншої статі в дорослості. Такий собі обмін пріоритетами та досвідом, який природно втілюється в кожній щасливій сім’ї лицаря і принцеси. Адже так, щасливі сім’ї ті, де чоловік – лицар, а жінка – принцеса. Недаремно тільки лицарі заслуговують на принцес.
