Прийшла якось до старця сімейна пара.
– Отче, – каже жінка, – я вагітна, а в нас вже й так четверо дітей; коли п’яте дитя народиться – не проживемо. Благословіть зробити аборт.
– Бачу, живеться вам нелегко, – відповідає старець, – що ж, благословляю вас убити свою дитину. Тільки вбивайте найстаршу дочку, їй уже п’ятнадцять літ: усе ж пожила, світ білий побачила, а та крихітка і промінчика сонячного ще не бачила, несправедливо позбавляти її такої можливості.
Від жаху жінка закрила лице руками і заридала…
Ось і діти – насліддя від Господа; нагорода від Нього – плід утроби. (Псалом 126:3)