ДВА ЧЕНЦІ

Поверталися якось старий і молодий ченці у свою обитель. Шлях їх перетинала річка, що сильно розлилася через зливу. На березі стояла жінка, якій також потрібно було перебратися на протилежний берег, але вона не могла обійтися без сторонньої допомоги.

Обітниця суворо забороняла ченцям торкатися жінок. Молодий чернець, помітивши жінку, демонстративно відвернувся, а старий підійшов до неї, узяв на руки і переніс її через потік. Увесь шлях, що залишився, ченці зберігали мовчання, але біля самої обителі молодий чернець не витримав:

– Як ти міг доторкнутися до жінки!? Ти ж давав обітницю!

На що старий відповів:

– Я переніс її і залишив на березі річки, а ти досі несеш її.

Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. (Друге послання до Коринф’ян св. ап. Павла 3:6)