Чернець прийшов до свого наставника і каже:
– Отче, скільки разів ходжу я до тебе, каюся в гріхах, скільки разів радив ти мені, але все ніяк не можу виправитися. Яка ж користь мені ходити до тебе, якщо після наших бесід я знов падаю і грішу?
Наставник відповів:
– Сину мій, візьми два глиняних горщики – один з медом, а інший порожній – і перелий кілька разів мед з одного горщика в інший. Учень послухав.
– А тепер синку, зазирни в порожній горщик і понюхай його.
Учень зазирнув, понюхав і каже:
– Отче, порожній горщик пахне медом, і там, на денці, залишилося трохи густого меду.
– Так само, – мовив учитель, – і моя наука осідає у твоїй душі. Якщо ти ради Христа засвоїш у житті хоч частину доброчинства, то Господь ласкою Своєю поповнить її нестачу і спасе твою душу для життя в раю.
Бо ж і земна господиня не сипле перець у горщик, який пахне медом – так і Бог не відкине тебе, якщо збережеш у душі хоч основи праведності.
Початок премудрости – страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. (Псалом 110:10)