Притчі Одного дня йшли до монастиря дві сільські жінки. Одна з них дуже давно тяжко згрішила і відтоді не могла забути свого гріха, постійно каялася і відчувала докори сумління.
І тепер вона йшла і всю дорогу тужила:
– Грішниця я! Як мене земля носить? Як мене праведний Господь не покарає?
Супутниця її була жінкою строгого життя і тому почувалася краще за подругу.
– А мені не страшно, – відповіла вона. – Я йду з легким серцем. Звісно, я теж не праведниця, але ж що за гріхи в мене? Дрібнота одна, і пам’ятати не варто. У тебе ж – все інакше. Я здогадуюся, як тобі тяжко.
Прийшли жінки до обителі, помолилися в храмі, потрапили, нарешті, і до старця. Розпитав він їх про все, а потім і каже першій:
– Ти йди в поле і принеси сюди найбільший камінь, який тільки зможеш знайти.
Другій же сказав:
– Ти набери повний фартух маленьких камінчиків і також принеси їх до мене.
Жінки виконали наказ старця. Коли вони принесли йому каміння, він і каже:
– Добре, а тепер віднесіть це каміння назад і покладіть на ті самі місця, звідки взяли.
Перша, з важким каменем, пішла, а друга розгублено залишилася стояти на місці.
– Ти що? – запитав старець.
– Ах, отче, ти кажеш мені віднести каміння туди, звідки я взяла?
– Так, засип ті місця, з яких узяла каміння.
– Я не можу.
– Чому?
– Їх дуже багато. Я не пам’ятаю всіх місць, звідки взяла.
– Знай же тоді, – сказав старець, – твоя подруга колись скоїла великий гріх і постійно пам’ятає про нього, кається в ньому, омиває сльозами. Вона знає, де залишилася яма від її каменю. Ти ж зі своїми дрібними, як ти думаєш, гріхами, не знаєш кому, де і коли спричинила зло. Ти навіть тих гріхів не пам’ятаєш, а тому не маєш можливості загладити своєї провини. Гріхи залишаються в тебе на душі, як це каміння у фартуху. Бруд – завжди бруд, чи ціла калюжа чи одна крапля.
І зрозуміла жінка, що їй з її маленькими слабостями і гріхами не менше подруги потрібно каятися та піклуватися про чистоту душі.
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться. (Євангеліє від Луки 18:14)