Притчі 
Межа добру – зло; межа злу – добро.
Крах усіх надій людини приємний і її друзям і недругам.
Оскільки найщасливіший у цьому світі той, хто задовольняється малим, то можновладців і честолюбців слід вважати найнещаснішими людьми, бо для щастя їм потрібна незлічена безліч благ.
Повставати проти суджень, які викривають людське серце, людей примушує те, що усі бояться власного викриття.
Люди, яких ми любимо, майже завжди мають над нами більшу владу, ніж ми самі.
Ми часто засуджуємо чужі недоліки, але рідко, користуючись їх прикладом, виправляємо свої.
Хитрість – ознака недалекого розуму.
Похвали завжди роздають з розрахунком на вигоду.
Людські пристрасті – лише різні схильності себелюбства.
Остаточно скучивши, ми перестаємо нудьгувати.
Люди хвалять або сварять найчастіше те, що в даний момент прийнято хвалити або сварити.
Багато хто хоче собі благочестя, але ніхто не бажає смирення.
Істинне лише те умертвіння плоті, що здійснюється в тиші; інакше його роз’їдає марнославство.
Мудрець щасливий, задовольняючись малим, а дурневі усього мало; ось чому люди в переважній більшості нещасні.
Нас мучить не стільки жадання щастя, скільки бажання уславитися щасливцями. (Ми ліземо геть зі шкіри не стільки заради отримання щастя, оскільки заради того, щоб усі вважали нас щасливчиками).
Мудрість для душі – що здоров’я для тіла.
Набагато легше заглушити перше бажання, ніж задовольнити усі наступні.
Оскільки великі світу цього не можуть дати людині ні тілесного здоров’я, ні душевного спокою, то вона надто дорого платить за те, що вони можуть запропонувати.
