Притчі 
Соня прокинулася з відчуттям легкого, маленького, такого собі «домотканого дива». Визирнула у віконце – точно, перший сніг! Узагалі-то, Соня не любила ні зими, ні холоду, ані снігових забав, які так поширені тут, у Карпатах.
Але сьогодні чомусь цей пухкий, несміливий перший сніг розчулив дівчину та вніс свою лепту в її гарний настрій. Поки заварювалася кава, Соня остаточно вирішила прогулятися.
По-перше, піші прогулянки корисні для здоров’я, розумової діяльності та натхнення. По-друге, однаково треба піти на пошту. По-третє, просто захотілося торкнутися дива – першого снігу.
Було морозно. Падав сніг: спочатку пластівцями, а потім крупою. На вулиці – мінус п’ять градусів. Відмінна погода для прогулянки! Дівчина нікуди не поспішала, дивилася навкруги, знімала снігові шапки з ялинкових гілок, привітно махала білкам. Вона не часто в житті переживала відчуття, коли все влаштовує, нічого не дратує, немає жодних бажань, що «дзижчать», – усе відмінно! Ось і в нинішню мить Соня відчувала повну гармонію зі світом та самою собою!
Як виявилося, людей, що вийшли привітати зиму, було багацько. Подружжя, що трималися за руки, – розчулювали, дітлахи, які гуляли в сніжки, – зворушували, запряжені коні тішили погляд, знайомі до кожного цвяшка дерев’яні споруди причепурилися по-святковому і спокушали сфотографуватися з ними. Дівчина йшла і просто всміхалася всьому світу – так добре! Повітря морозне, чисте. Навкруги царювала дивна, особлива атмосфера.
Здавалося, що кожна людина, яка вийшла сьогодні на вулицю, мала свої приховані бажання: очиститися душею та думками, заспокоїтися, поспілкуватися із близькими серцю друзями, прогулятися, насолодитися пейзажами. Обличчя в усіх перехожих були натхненні, ніхто не квапився. Усі були ввічливими, стриманими, людяними, наче опинилися в Місті Радісних і Задоволених Життям Людей. Місто, дійсно, дихало спокоєм, світлом, радістю. Настрій був такий, немов Усесвіт усім дарував свою любов, і її було стільки, що перехльостувала за край, потребувала поділитися.
Ідея виникла блискавично, щойно Софійчин погляд упав на яскраву рекламну вивіску біля кафе: «Смачні млинці просто з печі! Чай – у подарунок!» Сонячні запашні кругляки після довгої прогулянки… А коли ще й у гарній компанії. Чи можна від такого відмовитися? Дівчина попрямувала додому. Дорогою міркувала: молоко є, борошно та цукор також. От і добре!
Неспішна прогулянка зайняла майже годину. Соня досить чутливо відчула, як морозець щипає щічки, зовсім як у дитячому віршику. Вона неохоче прискорила кроки.
Хутенько забігла до сусідського будинку. Побачивши стареньку сусідку, гукнула:
– Надіє Микитівно, доброго здоров’ячка! Ви вдома? Сьогодні такий чудовий ранок, перший сніг! Я тут надумала млинців насмажити. Чи не допоможете мені з ними впоратися? Заходьте через півгодинки, поснідаємо.
Удома Соня швидко перевдяглася, вимила руки та – мерщій на кухню! Вона так спритно і з добрим настроєм узялася до справи, що тісто навіть не довелося перетирати через друшляк, воно й без того вдалося гарне, без грудочок.
Перший млинець, як годиться, зім’явся, але саме він і був улюбленим: гарячий, запашний, підсмажений, щойно з пательні, та що й казати – перший! Усі інші вже народжувалися дуже гарними: рівнесенькими, круглесенькими, рум’яними. Як у дитинстві робила мама, Соня перемащувала кожен млинець на тарілці маслом. Упоравшись із млинцями, поставила чайник, дістала згущене молоко та варення з яблук.
Коли чайник голосно оголосив про виконану справу, у двері постукали.
– Відчинено!
– Це я, Сонечко, – вигукнула старенька сусідка.
– Заходьте, Надіє Микитівно!
– Як смачно пахне, аж надворі чутно!
– Справді? – Соня усміхнулася та обійняла бабусю. – Сідайте, я вже закінчую.
Микитівна поставила на стіл гостинці – баночку меду та склянку домашньої сметани, допомогла заварити чаю та накрити на стіл. Яка ж це неймовірна смакота – гарячі духмяні млинці після прогулянки зимовим казковим містом та ще й приправлені сердечним теплом хорошого гостя.
Дві жінки – стара й молода – сиділи поруч, жваво ділилися новинами, розповідали історії, обмінювалися рецептами та зігрівали душі одна одної. Інколи свистів чайник. Падали за вікном невагомі сніжинки. Хату огорнули затишок та ніжність. Пахло млинцями. Починалася зима…
Рецепт: Млинці «Золотаві»
Інгредієнти:
- борошно – 0,5 літра;
- яйце – 2 штуки;
- молоко – 0,5 літра (або сироватка, маслянка тощо);
- сіль – дрібка;
- цукор – 2 столові ложки;
- олія – 100 грамів (+ для смаження).
Борошно просіяти. Насипати в миску, додати яйця, цукор, дрібку солі, гарно розмішати. По-трішечки вливати молоко та вимішувати, щоби тісто поступово ставало рідшим (тоді не буде грудочок). Додати все молоко, довести суміш до однорідної в’язкої консистенції та влити олію. Мастити олією пательню тільки для першого млинця, далі має бути достатньо тієї, що міститься в тісті. Виливати тісто на гарячу, розігріту пательню. Смажити млинці з обох боків, швидко перевертаючи.
Смакує найліпше в компанії добрих сусідів чи близьких друзів.
