Притчі Майстра втомлювали балачки з людьми, схибленими на дискусіях про природу Бога чи на захист Його існування, притому нехтуючи надважливим завданням самоусвідомлення, яке одне тільки й могло принести їм любов і звільнення.
Групі людей, які просили в нього щось розповісти їм про Бога, Майстер сказав от що:
– Те, чого ви прагнете – це говорити про Бога, аніж бачити Його. І це дуже прикро. Так, ви бачите Його – але таким, який Він є у вашій уяві, а не насправді. Але ж Бог – проявлений у цьому світі, не прихований. Навіщо тоді говорити? Відкрийте очі і бачте.
Пізніше він додав:
– Бачення – найпростіша річ на світі. Для цього вам лишень потрібно прочинити віконниці своїх богоугодних думок.
***
Найпоширеніша причина нещастя, стверджував Майстер, – це рішення самих людей бути нещасними. От чому із двох людей, що опинилися в однаковій ситуації, один буде щасливий, а інший – нещасний.
Він розповів про те, як його мала донька відмовлялася їхати в літній табір через тривожні передчуття. Аби заспокоїти й розрадити дитину, Майстер дав їй кілька поштових листівок, заздалегідь вписавши туди домашню адресу.
– Отож щодня, – сказав він, – просто напиши на листівці: «У мене все добре», і вкинь її в поштову скриньку.
Замислившись на хвилину, дівчинка спитала:
– А як правильно пишеться: «погано» чи «пагано»?
