Притчі «Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!» Псалом 31:20
Коли я був дитиною, то перша молитва, якої я навчився, була простою молитвою подяки за їжу. Вона звучала так: “Бог – величний, Бог – добрий, і ми дякуємо Йому за цю їжу”. У той час я не усвідомлював, що ці дві ідеї – Божої величі та доброти – містять єдине біблійне слово. І це слово – “святий”.
Найперша форма семітського кореня слова “святий”, яку можна простежити і яка була ханаанського походження, мала значення “розділяти”. Все, що було святим, було відділеним або відокремленим від усіх інших речей. Це значення вказувало на різницю між звичайним і надзвичайним, звичним та незвичним, посереднім і великим.
У релігійному значенні слово “святий” відділяє Бога від усього іншого і переводить Його в категорію, яка є sui generis (окрема категорія, до якої належить лише Він). Святим є Той, Чиє буття є найвищою досконалістю. Він підноситься над усім або відділений від усього живого. Він є найвеличнішим, найпіднесенішим буттям, яке викликає найбільше благоговіння. Оскільки Він є і чудовим, і неймовірним у Своїй сутності, створіння, споглядаючи на Святого Бога, відповідає Йому з подивом і зачудуванням Його величчю.
