Подружжя – Частина 2

МАРІЯ ФОН ТРАП

Американський фільм «Звуки музики» у голлівудському стилі розповідає одну правдиву історію. Це історія австрійської сім’ї часів між двома світовими війнами.

Життєрадісна дівчина Марія хоче присвятити своє життя Богові. Вона вступає у монастир бенедиктинок у Зальцбургу. Оскільки стан здоров’я не дозволяє їй вести закритий спосіб життя контемплятивних сестер, її відправляють у село до багатого вдівця, барона фон Трапа, сподіваючись, що свіже повітря поверне їй рівновагу. Вона мала заопікуватися дітьми.

Марія побачила, що після смерті матері діти були цілковито розгублені. Батько завжди у подорожах і довіряв дітей вихователькам, які час до часу навідували їх. Як врятувати цю сім’ю? Спершу Марія заохотила дітей співати. Вона розповіла, як усе почалося: побачивши в неї гітару, діти просили її заграти. Марія запропонувала заспівати якусь відому їм пісню, а вона буде акомпанувати. Однак діти відповіли, що не знають пісень. Врешті найменша Іоанна сказала:

– Ми знаємо колядку «Тиха ніч».

Марія заспівала колядку з дітьми, а потім сказала:

– Давайте ще раз, тепер я співатиму другим голосом.

І вони заспівали на два голоси.

Коли через декілька днів приїхав батько, він почув спів і був приголомшений його милозвучністю і красою. Барон закохався у Марію, і вони одружилася. Перед цим, звісно, Марія попросила поради у своєї наставниці з монастиря.

У них народилося ще троє дітей, і вони їздили співати сім’єю по цілому світу, аж до Австралії. Вони не бажали покидати Австрію, але Гітлер хотів запросити їх співати на своїх уродинах. Барон фон Трап, який саме перед цим розорився, завдяки тому запрошенню досягнув би миттєвого успіху, вирішив би всі свої фінансові труднощі. З іншого боку, відмовитися від запрошення диктатора означало наразитися на неминуче переслідування усієї сім’ї.

Трапи обрали свободу й убогість: вони втекли у Швейцарію, а згодом виїхали до Америки.

Родина фон Трап (Марія фон Трап – крайня ліворуч), 1940-і роки

Після Другої світової війни Австрія переживала роки страшних злиднів. Тоді Марія фон Трап почала їздити з концертами по всій Америці, збираючи одяг, консерви і гроші, щоб допомогти своїй батьківщині вижити у перші повоєнні зими.

* * *

«Звуки музики» – це історія кохання, кохання чоловіка і жінки, кохання, заснованого на згоді, на шлюбі.

На думку Томи Аквінського, шлюб – це найбільше Таїнство і найбільш знакове. І справді, видимим знаком інших Таїнств є лише трохи води чи єлею, трохи хліба і вина.

У шлюбі ж знаком є вірна й плідна любов чоловіка і жінки. А змістом – Завіт Любові між Христом і Церквою. У цьому Новому Завіті в основі лежать не принципи, а діє сам Святий Дух, Який дарує життя, бо Він є Любов.

Я ТЕБЕ ВБ’Ю

Починаючи з 1989 року, отець Педро Опека, колишній муляр, допомагав тисячам бездомних Мадагаскару будувати будинки, дороги, школи і церкви. Він сам розповідає про один неспокійний день:

«Пополудні я відвідав будову нової школи у Мангарівотрі. Стіни четвертого поверху вже були зведені, а дерев’яну конструкцію якраз облаштовували. Справи ішли добре, але не можна було марнувати жодної хвилини, адже школу мали відкрити до початку шкільного року.

Керівник будівництва попросив доставити піщаник для побудови невеличкої стіни, яка мала бути оснащена решіткою, щоб відгородити школу від вулиці.

Враз почулися крики. Якийсь молодий чоловік тримав за шию жінку і репетував: «Я тебе вб’ю».

Я збіг сходами. Там уже був сільський війт, який схопив чоловіка, і той врешті відпустив жінку, дуже налякану і заплакану. Я схопив розлюченого чоловіка за руки і міцно тримав їх. Від нього тхнуло алкоголем, і він відвернув обличчя. Мені вдалося зловити його погляд. Він подивився мені у вічі і почав заспокоюватися. Я відвів його у сусідній будинок, в якому ми приймаємо іноземців, що приходять на недільну службу.

– Отче, дружина зрадила мене.

– Я ти її не зраджуєш?

Він не відповів. Ми заговорили про його життя. Він був мулярем. У нього була дитина з цією жінкою і ще двоє – від іншої. У його дружини була дитина від іншого чоловіка. Він зізнався, що не зберігав вірність.

– Ти зраджуєш свою дружину, і вона тебе зраджує. Хіба ти не можеш їй пробачити, щоб вона також пробачила тобі?

Після довгої мовчанки він кивнув.

– Зроби перший крок: помирися з нею, і вона помириться з тобою. Примиріться. Пообіцяйте, що більше не будете зраджувати один одного.

Наступного дня молодий чоловік, який хотів убити свою дружину, прийшов до мене. Дружина ішла за ним. Він зняв кашкет і схилив голову.

– Отче, ми з жінкою поговорили і примирилися.

– Чи ви готові жити у взаємній повазі і вірній любові?

– Так, отче, – сказала жінка.

– Так, отче, – повторив чоловік, підвівши голову.

Я обняв їх і поблагословив. При цьому був присутній сільський війт. Напередодні він також поговорив із ними. Коли є така підтримка, все можливо. І я радий.»

отець Педро Опека

* * *

Полегшення отця Педро можна зрозуміти. Примирення – це краще, ніж убивство. Однак потрібен час, щоб подруги віднайшли повну довіру один до одного. А скільки клопотів для всіх тих дітей, народжених поза шлюбом!

Подружня вірність нелегка. Але ласка таїнства чинить її можливою. Річ у тому, що вона вдосконалює і зміцнює любов між людьми. А той, хто по-справжньому любить, не хоче образити улюблену особу. Саме так сказано в Євангелії: «Бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:30).

Коли ми полюбимо Ісуса всім своїм серцем, тоді не зможемо ображати.

Наступна

Подружжя – Частина 3

Я ВТРАТИВ НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ Професор Жером Лежен відкрив причину того, що називають синдромом Дауна. Жером ... Читати далі

Попередня

Подружжя – Частина 1

ЦЕ БУДЕ ЗАПІЗНО Один священик з передмістя Парижа пригадує: «Якраз у той момент, коли я ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *