Покаяння – Частина 5

КНИГИ, ЯКІ ЛІКУЮТЬ

Це непроста історія одного вбивці, який став в’язничним капеланом!

Захарій Леонард – баптистський пастор, в’язничний капелан у Південній Кароліні у США. Щось подібне називають пізнім покликанням. Раніше він чинив збройні напади, і через цю «професію» провів за ґратами половину зі своїх п’ятдесяти років.

Зріст Захарія – заледве 1,65 м, але будови кремезної, що не дуже викликає довіру. Уже в шістнадцятирічному віці він брав участь у невеликих пограбуваннях. Коли роком пізніше він вступив на військово-морську службу, під час відпустки поцупив в одному мінімаркеті 3800 доларів. Військова поліція спіймала його на гарячому, і Захарія звільнили з армії. Одна з його дівчат народила йому дитину, і щоб прогодувати сім’ю, він повернувся до грабунків. Спершу були супермаркети, потім переробні заводи, і насамкінець банки.

Та його схопили, і він знову опинився у в’язниці. Під час сутички у в’язниці він убив свого співкамерника, а інший в’язень розбив йому обличчя.

Два тижні він пролежав у лікарні. Повернувшись звідти з зашитим лицем, він знайшов у своїй камері дві книжки, які залишив один відвідувач в’язниці, здається, навіть той, якого він хотів убити під час його останнього візиту. Першою книжкою була Біблія, а другою – автобіографія Нікі Круза, небезпечного ватажка банди з бідних кварталів Нью-Йорка. Нікі Круз навернувся, коли почув, як вуличний проповідник розповідає про страждання Христа.

Захарія приголомшила така автобіографічна оповідь. «Читаючи цю книжку, – казав він, – я почав розмірковувати над своїм зіпсованим життям. Я зрозумів, що цей відвідувач в’язниці хотів розказати мені про любов Бога до мене. Упавши на коліна, я попросив прощення. Я попросив Христа перемінити моє життя. І ось раптом відчув те, чого ніколи не відчував, – мир».

Вийшовши з в’язниці у 1984 році, Захарій розпочав навчання у баптистській семінарії. Він став пастором. Тоді його настоятелі попросили його стати в’язничним капеланом. Він обурено відповів: «У в’язниці я провів 25 років, з мене досить!» Та настоятель відказав йому: «Ти добре знаєш це середовище… Може таким чином Бог дозволяє тобі направити вчинене зло». Врешті він погодився. Зайве казати, що коли він свідчив про те, що з ним трапилося, в’язні хапали кожне його слово.

ЛЮТЬ БРЕЖНЄВА

У жовтні 1978 року Іван Павло II був обраний Папою.

Іван Павло II (1920-2005)

У листопаді глава Радянської держави Леонід Брежнєв зателефонував керівнику комуністичної Польщі Гереку. Брежнєв був страшенно розлючений.

– Подейкують, що польська Церква запросила Папу у Польщу! Що ви думаєте робити?

– Ми приготуємо йому такий прийом, на який він заслуговує, – відповів Герек.

– Послухайтеся моєї поради: узагалі не запрошуйте його.

Герек відказав:

– Як я можу відмовитися прийняти у Польщі Папу-поляка?

Та Брежнєву не бракувало аргументів:

– Ви ж можете сказати Папі, аби він заявив, що не може приїхати за станом здоров’я!

– Пробачте, товаришу, – відповів Герек, – я повинен прийняти Папу з політичних міркувань (мається на увазі, щоб уникнути революції).

Брежнєв з гіркотою дорікнув йому:

– Ваш попередник Гомулка був кращим комуністом, ніж ви. У 1966 році він заборонив в’їзд у Польщу Папі Павлові VI.

Відтак поклав слухавку.

У 1966 році, на який натякнув Брежнєв, Польща святкувала тисячоліття Хрещення.

Щоб відзначити цю велику подію, відбувалося паломництво ікони Матері Божої усією Польщею, й усюди на її шляху відбувалася віднова християнського життя. Сповідаючись зі своїх гріхів, люди віднаходили нові сили для християнської боротьби.

Та ікона, яка подорожувала, була Матері Божої Ченстоховської.

Але комуністичний уряд вирішив покласти край цьому народному піднесенню, конфіскувавши ікону!

Обуренню не було меж. Але єпископи вирішили, що віра поляків достатньо тверда, щоб обійтися без ікони. Вони постановили: порожня рамка, яка залишилася, має продовжувати мандрувати парафіями.

Так тривало до 1980 року, коли повстала «Солідарність», яка заклала початок кінця комунізму.

Ченстоховська ікона Божої Матері в наші дні
Наступна

Покаяння – Частина 6

«НАВІЩО ТИ ЦЕ ЗРОБИВ?» Рішар був людиною, якій рідні завдали глибокі рани. Він розповів мені ... Читати далі

Попередня

Покаяння – Частина 4

ТВОЯ КНИЖКА НЕ ДІЄ! У Андре Леве була досить неспокійне життя! – У п’ятнадцять років, ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *