«Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 19:19). Тут і виникає постійна напруга, бо для нашої природи властиво любити самих себе.
У новинах часто розповідають про якісь нещастя, землетруси, циклони, які несуть за собою жертви, поранених, бездомних.
Але одна річ бути одним із них, а інша – не бути ним.
І навіть якщо ми можемо надати цим людям якусь допомогу, щоб їх підтримати, ми – не вони.
Завтра може статися навпаки: я буду на смертному ложі (якщо мені ще його дадуть!), а інші лежатимуть на сонечку і безжурно тішитимуться життям.
«Люби ближнього твого, як самого себе» – усе, що Христос нам заповів, є понад нашу природу.
Але й принесений Ним для нас дар, про який згадуються в розмові з самарянкою, не властивий людській природі.
Ми здатні відчувати зв’язок із болем брата, із чиїмись радощами чи переживаннями, бо маємо в собі любов божественної природи.
Завдяки такій, тобто християнській, любові той брат може справді отримати розраду, а завтра від нього її можу отримати я. І саме так можна жити, бо інакше людське життя було б доволі суворим, складним, а іноді могло б здаватися неможливим.
Ти і він, два члени Христові
Кожне Слово Боже відкриває той мінімум і максимум, яких Він у тебе просить, тому в словах: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 19:19) міститься найвища міра братнього закону.
Ближній – це інший ти, і як такого ти маєш його любити.
Якщо він плаче, ти будеш плакати з ним; якщо сміється, то сміятимешся з ним; якщо чогось не знає, то й ти виявишся не обізнаним у цьому; якщо він втратив свого батька, ти розділиш його біль.
Ти і він, ви разом – два члени Христові, і коли страждає один чи другий, ти страждаєш теж.
Адже для тебе насправді важить Бог, а Він є Батьком для обох.
І не шукай причин, щоб відмовитися від любові. Ближнім є кожен, хто проходить біля тебе, бідний чи багатий, гарний чи негарний, неук чи освічений, святий чи грішний, співвітчизник чи іноземець, священик чи мирянин – будь-хто.
Спробуй любити того, хто тебе торкнувся саме в цей момент життя, і ти побачиш, як у твоїй душі проростають нові, раніше не знані паростки сили: вони додадуть твоєму життю смаку і дадуть відповідь на тисячі твоїх «чому?»