ПРЕМУДРІСТЬ

Йшов дощ над морем.

– І навіщо я йду тут? – не розуміючи, ремствував він. – Тут і без мене геть скільки води! Невже Бог не розуміє, що набагато корисніше було б направити мене в пустелю чи туди, де горять ліси?

Так думав звисока дощ.

А далеко внизу, посеред безкрайнього моря, на плоті, що дивом уцілів після корабельної аварії, лежали люди.

Вони ловили пересохлими губами цілющі краплі дощу, збирали як безцінний скарб прісну воду, щоб її вистачило до рятівного берега. І без втоми дякували Богу за те, що Він послав їм цей дощ, який не дасть їм тепер померти від спраги.

Чернець Варнава (Євген Санін)

pro-zhyttya2_43

Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші. (Книга пророка Ісаї 55:8,9)

Наступна

ПРИТЧА ПРО СМУТОК

Сидить смуток вдома і ниє: - От, знову в мене грошей немає! Пошкодувала його щедрість ... Читати далі

Попередня

СКАРБ У СТІНІ

Жив один скупий чоловік, який замурував у стіну підвалу чималу суму грошей. Щодня приходив він ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *