Шукаю твого погляду

Протягом усього періоду «окупації», коли хтось дзвонив у двері, їх відчиняли з острахом. Стількох друзів зі страшним візитом відвідувало гестапо…

Ця реакція зникає дуже повільно. Одного дня Франсуаза, чоловік якої був військовополоненим, почула дзвінок у двері. Із клубком у горлі вона йде відчиняти. І тут її пронизує в саме серце погляд, що зупиняється на ній, ні, радше, проникає, вражає в найпотаємніші глибини єства. Цей погляд… це щось зовсім інше, ніж просто погляд очей. Це той, кого вона любить, те, що в ньому справжнє, його внутрішнє «я», яке крізь погляд кидається назустріч, з’єднується з внутрішнім «я» Франсуази. Зустріч цих двох «я» провокує вибух радости, кохання, світла, життя.

Франсуаза протягом п’яти років була впевнена в тому, що чоловік, який тепер стоїть перед нею, весь цей час був поруч. Він був у листах, повних любови, у думках, у серці та молитві жінки. Вона почала думати, що в цьому й полягає справжня присутність, адже вона – духовна. Франсуаза охоче запевняла, що тепер відчуває присутність Мішеля навіть більше, ніж тоді, коли вони жили разом і часто були неуважні один до одного. Раптово і з подивом вона зрозуміла, що ж таке присутність: таємничий досвід, який жодне слово чи поняття не може виразити.

Через кілька років Франсуаза мені розповідала: «Люди неначе поснули, їхнє внутрішнє “я” дрімає. Ми з Мішелем – не виняток. Часом говоримо один одному: якби ми знову подивились один на одного так, як того далекого 10 липня! Але тут замало лише бажання. Треба… чого? Кохання? Однак воно є, а чудо не стається. Ефект несподіванки? Дозрівання двох “я” протягом довгої розлуки і їхня раптова зустріч, коли неочікувано перетинаються два погляди?.. А чому потім це відчуття не може тривати? Воно ж повинно тривати. Чи це тому, що двоє “я” не такі бездоганні у відкритості до Бога, до Його любови.

* * *

Найдивовижніше у взаєминах із Богом – це знаття, впевненість, і в цьому полягає віра, що божественне «я» уважне до мене, і цієї миті також нескінченно присутнє, любляче, нестерпне (у значенні нестерпне, наче коли дивимося на сонце), далеко не таке, як погляд в’язня, який знову побачив свою дружину після п’яти років розлуки.

Я є (так називає Себе Господь Мойсеєві) – турботливе, завжди поруч. Я є означає: я є тут; я є для тебе, я з тобою і люблю тебе такого, яким ти є. О! Інтенсивність, насиченість буття, якість присутности божественного «я», того Я, що є Богом!

«Шукаю твого обличчя», – співав древній псалмопівець. Він добре знав, що Бог має обличчя, на відміну від безликого сонця, яке байдуже дарує своє світло всьому. «Шукаю твого обличчя», – обличчя, яке людина повертає до іншої людини задля діялогу, сповненого любови. Я ж волію казати: «Шукаю твого погляду», адже наш Господь є поглядом, живим поглядом.

Немає такої зірки на небі, гілочки чи камінчика на землі, до виникнення яких Він не був би причетний і чиє існування не оберігав би. Однак існує дещо, що незрівнянно вивищує людину над зіркою, гілочкою чи камінцем. Уже на землі, у миті благодаті, вона може відчувати світлосяйну, спопеляючу силу божественного погляду і одного дня спізнає повне щастя, побачивши цей Погляд, коли відчиняться великі двері.

Наступна

І сміх, і сльози

Одна жінка говорила нареченим: «Лише в обіймах того, хто вас любить, можна наважитися зануритись у ... Читати далі

Попередня

Ти важливий для мене

Чи справді наш світ втрачає віру в кохання? Звісно, маю на увазі справжнє кохання, а ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *