Притчі 
Одного дня прийшли до старця молоді люди проситися в учні.
Посадив він їх перед собою і кожному поставив одне питання:
– Скажи мені, але тільки з усією відвертістю: якщо ти знайдеш гаманець із золотими, чи повернеш хазяїну?
Перший відповів:
– Якби я знав хазяїна, то повернув гаманця, не сумніваючись ні хвилини.
– Але якщо я не знаю того, хто його загубив, кому віддати гаманця?
Другий подумав і сказав:
– Я думаю так: якщо я знайду гаманця, то, значить, це Господь посилає його мені в нагороду за щось. Я не повинен його віддавати.
А третій учень зізнався:
– Важке питання, отче. Звідки мені знати, яким я буду в той момент, коли знайду гаманця, і чи вдасться мені захистити себе від злої волі? Можливо, вона запанує, і тоді я привласню гаманця собі. А можливо, Господь допоможе мені здолати спокусу. І тоді я поверну гаманця законному власникові.
– От добра відповідь – сказав старець третьому юнакові. – Я беру тебе в учні.
Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 4:5)