Смерть прийшла останньою

Смерть не хотіла вірити своїм вухам, коли їй повідомили, що її всеохопне панування скоро закінчиться. Вона хоч і визнавала, що її любили найменше з усього, що існує на світі, та їй було б приємно, якби архангел-посланець зважав на неї трохи більше. Смерть не була останньою з Божих слуг. Навіть навпаки, її роль у планах Творця можна назвати фундаментальною.

«І далі так буде, – запевнив її небесний посланець, – для всіх створінь, окрім людини».

«Чому? – запитала його Смерть. – Вона стане безсмертною? Не буду вже до неї мати діла?».

«У певному значенні так».

«А в якому значенні ні?».

Тут Архангел втратив терпіння: «Забагато випитуєш! Ти і так не зрозумієш».

Смерть таке ставлення образило, і то не на жарт. Вона не могла стерпіти того, що, попри виконання такої непочесної роботи, її ще й вважають дурною. Хай би самі спробували виконувати її роботу, з обов’язку ставити спротив тому, до чого кожне сотворіння прагне з усіх сил, – життю.

Так сталося, що Смерть зрозуміла, що відбулося щось дуже важливе, якщо її гра з життям, до цього часу в досконалій рівновазі, змінилася за бажанням Всевишнього. Її не турбувало те, що вона в програші, бо робота і так була невдячною. Але як відбулася ця переміна? Завдяки кому? Цікавість вгамувала її гнів.

Їй вистачило один раз окинути поглядом землю, щоб виявити потрібне місце. Смерть зібралася іти туди в найтемнішу, найглибшу і найтаємничішу пору ночі, тоді, коли навіть самі сни засинають. Схопивши косу, вона загорнула своє порожнє тіло в покривало і побігла до печери.

Жахом сповнилася земля і вся природа стрепенулася від неймовірного страху. Ті, що хотіли її стримати, залишалися лежати навзнак. Ожина, яка спробували стягнути з неї одежу, стала кам’яним мереживом, і навіть скорпіони та змії перетворювалися на попіл під її ногами…

Можливо, жоден перед вифлеємською печерою не пережив такого потрясіння, як смерть. Глибока цінителька Божих намірів, виконавиця – разом зі життям – Його планів, вона ніколи й припустити не змогла б, щоб сам Бог піддався їй, незважаючи на завдану поразку.

План був для неї ясним і неймовірно простим: цей шматочок м’яса, просто тому, що був життям, з моменту, коли був зачатий, уже став її здобиччю.

Смерть бажала б, у ту хвилину, аби Творець вибрав інший шлях, інші способи, інші можливості, щоб себе об’явити: магічні, надприродні, позаземні. Щоб її не притягли до відповідальності!, щоб вона не змушена була устромляти свої кігті в це тіло і кров, достойні поклоніння; бажала б утекти далеко, коли її покличуть до виконання важкого, гіркого, жахливого обов’язку.

Але сталося так, що Дитятко, в глибокому сні, їй посміхнулося. І Смерть відчула себе переможеною і зрозуміла, яким чином її можна перемогти: за допомогою такої безмежної любови, яка саме через неї мала перейти, щоб показати всесвітові свою силу і безмежність.

Та все-таки її гнітило одне тривожне запитання: звідки ця любов до одного сотворіння, такого обмеженого, людини, яка єдина з усього створеного, здатна відкинути Його, повстати проти Нього, прирікаючи себе не тільки на дочасну, але й на вічну смерть. Вона вперше налякалася. Ні, не тому, що програла. Налякалася, бо такий жест люблячої перемоги Бога не буде зрозумілим у своїй нескінченній важливості. Налякалася, що люди будуть продовжувати противитися і ненавидіти її, замість того, щоб приймати як засіб до спасіння, а не як найостаннішу річ.

Смерть боялася і тремтіла. І в цю мить вона почула голос:

«Якщо ти, ніким не люблена, але повна глибокого змісту, болючий плід, який Я дозволив, тремтиш, і тремтиш з любови, то чому думаєш, що люди будуть гірші від тебе?».

Величний мир наповнив серце смерти. Якщо на якусь хвилю вона й засумнівалася в Божій мудрості, то тепер усе минуло. Це була правда: ніхто, навіть якби захотів, не міг би понизитися до її рівня.

Смерть вийшла з печери. Ніхто і ніщо не отримав жодної шкоди тієї Святої ночі, бо її кроки стали легкими і її плащ пульсував надією.

Наступна

Така довга відсутність

Зберігаю яскравий спогад про один старий фільм. Він не мав виняткового комерційного успіху, однак, без ... Читати далі

Попередня

Розгаданий детектив

Куди поділося золото мудреців? Бо ладан, зрозуміло, згорів, миро випарувалося, а золото?.. Золото, поза тим, ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *