Притчі 
«Суботній ранок! Обожнюю! І навіть сонечко зазирає у вікно. Ранок суботи – найдивовижніший час. Просто тому, що в п’ятницю, навіть увечері, зазвичай мозок ще не звільнився від робочих питань, у неділю ти шкірою відчуваєш важку ходу понеділка. А субота – це вихідний у чистому вигляді!» – думки в голові Лізи пливли неспішно, не перескакуючи та не перебиваючи одна одну, так, як і мають поводитися думки в неробочий час.
Тіло, вередуючи та розуміючи, що нікуди бігти не потрібно, бажало поніжитися в ліжку. Тільки минулого тижня Ліза прочитала науково-популярну статтю, де йшлося про те, що ніжитися три-п’ять хвилин перед підйомом, не поспішати підхоплюватися відразу після сну, – дуже корисно як для фізичного стану організму, так і для емоційного.
Вона потяглася, перекинулася на живіт. Рукою намацала незвичну порожнечу на другій половині ліжка.
«Хм… куди це коханий міг уранці подітися? На роботу йому не потрібно. Та якби йшов, обов’язково повідомив би і попрощався. Тихо в домі. Може, читає у вітальні? Або щойно прокинувся та вмивається… А яке сьогодні число? Я нічого не забула? Раптом у нас якесь свято, а я зовсім загубилася в метушні днів… Ні, нічого не пригадую… А може, за квітами вирішив сходити. Просто так, без приводу…»
Ліза всміхнулася, солодко позіхнула, збила подушку, поклала її вище, підвелася. Ні, вставати категорично не хотілося. Узяла книжку зі столика. Хіба не мрія – приділити хоч півгодинки спокійного часу для читання художньої літератури. Не іноземним мовам, не бізнес-матеріалам, не новинкам психології, а чудовому, випробуваному часом, класичному вишуканому письменству з тонким присмаком довгих літніх днів дитинства.
Рекс Стаут, «Ніро Вульф. Вістря списа». Закладка – на тридцять четвертій сторінці. Чудово, є можливість просунутися далі.
Але щойно дівчина, пробігши очима сторінку, відновила в голові події початку книги, її носик уловив тонкий ванільний запах.
* * *
Рома був дуже задоволеним. Прокинувся легко майже о сьомій, спати вже не хотілося. І настрій був просто казковий. Знічев’я або ж через сонячний ранок, сонну усмішку коханої, відлуння чудового сну. Та що казати, у Роми був настрій творити чудеса!
Що ж, диво на кухні – це якраз під силу в суботній ранок. Які улюблені страви Лізи? Суші… залишимо ресторанам. «Наполеон»… цього вчитися ще років із шість. Баранина в м’ятному соусі – довго, та й не годиться на ранок. Матусині вареники з вишнями – то ж вони матусині, так ніхто не зробить. Сирники… пухкі, зі скоринкою, щойно з пательні, зі сметаною або варенням. В яблучко! Їй обов’язково сподобається.
Один тільки слизький момент. Останній раз Роман готував сирники ще за часів студентства, мабуть, хотів справити враження на новеньку красуню гуртожитку. Але ж готувати вчила хрещена мати, вона – так йому здавалося в дитинстві – була схожа на чарівницю з історії про Попелюшку, а сирники в неї виходили найсмачніші! Головне – не вагатися!
– Не біда, – промовив до себе чоловік. – Хто не ризикує, звісно ж, не п’є шампанського. Спробую. Не вийде, то все заховаю, зроблю просто каву з тостами. А вийде – от же ж потішу маленьку!
Сказано – зроблено. Миттєво вмився, вдягнувся та й мерщій до кухні.
На щастя, у холодильнику відшукалися потрібні інгредієнти. Рома виставив усе на стіл та почав гіпнотизувати продукти.
Як там хрещена казала?
«Творожок, яички, сахар, соль, мукичка,
Ваниль, уксус, сода – пальцы съесть охота».
Згадав промовку! Так давно це було, але ж із першого разу згадав, і без помилок! Хрещена саме для нього придумала віршик, аби легше запам’ятовувалася послідовність приготування.
Отже, усе гаразд, і рецепт згадано… Так, тут має все йти по порядку, я ж навіть якісь підказки… із цифрами придумував. Один, два, три, чотири… ану ж бо! Одна третина чайної ложечки соди, яку згасити оцтом. Два по два – дві пачки сиру та два яйця. Три ложки цукру й на додачу ванільки. Чотири ложки борошна з гірками! Оце так я, оце так Рома! Молодчага!
Молодий чоловік усе ретельно перемішав, налив на сковорідку олію. Головне було не поставити її відразу на сильний вогонь, найкраще хай розігрівається на повільному, хоч і довше. Трохи терпіння – і потім чудові оладки будуть: рум’яні, правильно просмажені, а не чорні зовні та сирі всередині. Траплялося й таке… Багато часу тільки займає формування – саме вигляд сирників сьогодні буде найголовнішим елементом кулінарного чуда.
* * *
«М-м-м-м-м… як смачненько пахне. Напевно, сусідка робить свій дивовижний кекс із курагою. Треба й нам сьогодні смаколиків приготувати. На дріжджові пиріжки я навряд чи замахнусь. А ось шарлотку, чи ні, ліпше лимонний бісквіт – це цілком під силу. Але… пізніше. Ще трішечки, будь ласка», – Ліза ніби з благанням подивилася у вікно, звертаючись чи то до неба, чи то до совісті.
Знову заглибилася в читання… Поки Ніро Вульф допитував незграбну міс Фіоре – було цікаво, динамічно, а от опис депресивного стану детектива навіяв нудьгу. Знову відволіклася.
«І все-таки! Куди ж чоловік зник?» Але на розвідку йти все ще не хотілося.
Ліза взяла мобільний телефон. 8:30. Для суботнього підйому й не час зовсім. Совість ще півгодинки спокійно помовчить. Їй теж потрібно відпочивати.
«Придумала! Я йому повідомлення відправлю! Хай би де був, тепліше на душі стане».
«Я вже прокинулася. І скучила! Де ти запропастився, любий?»
За дверима голосно тренькнув рингтон чоловікового телефону.
Почулися грюк дверима і кроки. За звуками Ліза здогадалася, що він удома й теж почув дзвоник. Але звуки стихли, і до спальні ніхто не зайшов.
Наступну хвилину теж нічого не було чутно. У дівчини почав псуватися настрій… Що ж відбувається? Час устати й усе з’ясувати!
Саме в цю мить двері в кімнату відчинилися, і на порозі весь у хмарі ванільно-лимонного аромату виник коханий.
– Доброго ранку, Квіточко! Ось, сюрприз вирішив тобі зробити – сніданок приготував. А тут якраз смс від тебе прийшло. Я дуже боявся, що вийдеш на кухню й побачиш усе завчасно.
Він підійшов, поставив столик-офіціант на ліжко, поцілував Лізу та сів поруч.
Вона всміхнулася й запитала:
– Сніданок у ліжко? Як романтично! О котрій ти прокинувся?
На столику стояли дві чашки імбирно-липово-лимонного чаю, тарілочка з медом та повна тарілка сирників… у формі сердечок. Ліза підняла очі на Рому:
– Оце так сюрприз! Дякую, мій ріднесенький! У мене ніколи ще не було такого чарівного сніданку!
Потім подивилася у вікно на яскраве сонце й подумала: «Дякую Тобі за цей сонячний ранок, казкові сирники та мого безцінного чоловіка!»
Рецепт: Сирники для романтичного сніданку
Інгредієнти:
- сир (домашній) – 500 грамів;
- яйце – 2 штуки;
- цукор – 3 столові ложки з гіркою;
- борошно – 4 столові ложки з гіркою;
- сода – 1/3 чайної ложки, згасити оцтом;
- сіль – дрібка;
- ванільний цукор – дрібка;
- олія для смаження.
Усі складники ретельно перемішати, мокрими руками сформувати сирнички, сухими руками обваляти в борошні, обсмажити на повільному вогні з обох боків до золотистого кольору. Подавати з медом, згущеним молоком, варенням або сметаною. Трав’яний чай або кава – на бажання.
Особливо смакує осіннім суботнім ранком у компанії коханого.
