Притчі Сьогодні мої дідусь і бабуся, яким було вже за дев’яносто і які прожили разом 72 роки, обоє померли уві сні, не проживши один без одного і години.
* * *
Сьогодні моя 6-річна сестра-аутистка вимовила своє перше слово – моє ім’я.
* * *
Сьогодні в одному джаз-клубі в Сан-Франциско я бачила двох безумно закоханих людей. Жінка була карлицею, а чоловік був під два метри зростом. Після кількох коктейлів вони вийшли на танцмайданчик. Щоб потанцювати з нею, чоловік встав на коліна – і вони танцювали всю ніч.
* * *
Сьогодні вранці мене розбудила дочка, яка покликала мене по імені. Я спала в кріслі, що стоїть в її лікарняній палаті, і розплющивши очі, побачила її прекрасну посмішку. Вона була в комі цілих 98 днів.
* * *
Цього дня майже рівно 10 років тому я зупинилася на перехресті, і в мене ззаду в’їхала інша машина. Її водієм був студент Університету Флориди – як і я. Він виглядав дуже винувато і постійно вибачався. Поки ми чекали поліцію і евакуатор, ми розговорилися і незабаром вже, не стримуючись, сміялися над жартами один одного. У результаті, ми обмінялися номерами телефонів, ну а решта, як мовиться, вже історія. Нещодавно ми відмітили нашу восьму річницю.
* * *
Сьогодні, після тривалої хвороби, померла від раку моя мати. Мій найкращий друг, який живе від мене в 2000 милях, зателефонував, щоб хоч якось мене утішити. “А що б ти зробила, якби я зараз з’явився в твоєму будинку і міцно тебе обійняв?” – запитав він мене. “Ну, я б, точно, посміхнулася”, – відповіла я. І тут він подзвонив у мої двері.
* * *
Коли я сьогодні побачив, як мої 75-річний дідусь і бабуся ведуть себе, як закохані 14-річні підлітки, і сміються над безглуздими жартами один одного, я зрозумів, що мені вдалося на коротку мить побачити, що таке справжня любов. Сподіваюся, колись і мені вдасться її знайти.
* * *
Цього дня рівно 20 років тому я ризикнув своїм життям заради порятунку жінки, яку відносило швидкою течією річки Колорадо. Так я і зустрів свою дружину – любов усього мого життя.
* * *
Сьогодні мій сліпий друг довго і барвисто розповідав мені, як красива його дівчина.
* * *
“Боєць, з вкрай важкими пораненнями, приходячи до тями, шукає її руки. Вона доглядає його, як дитину… Вони живуть в очікування щастя.
Їм лише по вісімнадцять”.
Так прокоментував цю світлину Сергій Риженко – головний лікар обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова. Дніпро, Україна.
