Упродовж ночі

Упродовж однієї ночі пожовкло листя. Моє серце наповнилося осінніми відтінками, але завдяки любові до тебе в ньому залишилося ще безмежно багато місця для літа. Усього лише вчора було гак серпнево, а сьогодні вже середина жовтня. Ще вчора хотілося хлюпати на тебе водою й купувати веселі яскраві футболки з папугами та котами. А сьогодні хочеться загорнути тебе в теплий светр, зав’язати на твоїх плечах великий бант зі своїх обіймів і прожити так цілу осінь та зиму. Дивитися в одному напрямку. Вигадувати для тебе зимові розповіді про лискучий сніг, який закохався у весняну грозу. Та розповідати біографію Діда Мороза, його дружини й родовід онучки. Хочеться, щоби тобі було тепло…

Зараз я далеко. Однак, дивлячись крізь вікно на ранковий туман, хочу, щоби ти була поруч. Бачила цей туман і листя. Це листя, яке ще вчора було зелене, а сьогодні раптово пожовкло. Природа теж змінюється разом із нами. Ми поступово звикаємо до радикальних змін, і природа теж не боїться ось так от «потепліти» за одну ніч. Сьогоднішня осінь – наче жінка, яка передчуває приємні зміни в особистому житті. Жінки завжди змінюють зачіску, якщо в їхньому житті станеться чи має статися щось важливе, щось приємне, щось хвилююче та глобальне. Іноді – це просто зміна зачіски. А іноді саме зміна зачіски провокує зміни в житті. Так і осінь… упродовж однієї ночі змінила свій зелений колір на яскраво-яскраво жовтий, теплий, сонячний. Можливо, так вона символічно дає зрозуміти людям, що сонце можна й варто вбачати не тільки в сонці небесному, що літо триває. Що восени нас грітиме жовте листя замість жовтогарячого небесного світила.

Якщо ти колись зміниш зачіску, мені хочеться вірити, що ти зробиш це саме тому, що тобі добре зі мною. Коли чоловікам добре, вони абсолютно нічого не хочуть змінювати у своєму житті. Можливо, це та грань, за якою потрібно бути обережним. Природа ж повсякчас щось змінює, коли нам особливо добре. Щойно ми звикаємо до якоїсь пори року, вона відразу ж закінчується. Тільки-но нам стає добре одне з одним, то зразу ж щось змінюємо. Упродовж ночі. Як осінь. І нам буде разом ще ліпше.

Золотаве листя під ногами, гарячий чай із кількома горошинками перцю. Не знаю, чи хтось ще таке п’є, але мені чомусь здається, що в осінньому чаї обов’язково має бути перчинка, як і в сімейному житті. Вона постійно нагадуватиме про те, що в кожному з нас є якась недосконалість, яка й вабить одне до одного.

У книзі, яку зараз читаю, я зберігаю твою фотографію. Моє читання книг завжди починається з думки про тебе і споглядання тебе. На цій фотографії ти кумедно насуплена, бо вітер зіпсував тобі зачіску. Тобі страшенно не подобається ця фотографія, а я її так люблю. Я люблю всі фотографії, на яких є ти. Там, де є ти, не буває чогось невдалого. Поряд із тобою завжди сонячно й літньо, навіть узимку. З тобою так добре, що зовсім не хочеться нічого змінювати. Давай сьогодні просто насолоджуватися тим, як осінь змінює колір листя всього лиш упродовж ночі…

Зміст