Притчі 
Ми здатні любити тільки те, без чого не можемо обійтися; таким чином, жертвуючи власними інтересами заради друзів, ми просто наслідуємо свої смаки і схильності. Проте саме ці жертви роблять дружбу справжньою і досконалою.
Примирення з ворогами свідчить лише про втому від боротьби, про боязнь поразки і про бажання зайняти вигіднішу позицію.
Люди зазвичай називають дружбою спільне проведення часу, взаємну допомогу в справах, обмін послугами, – одним словом, такі стосунки, де себелюбство неодмінно сподівається щось отримати.
Не довіряти друзям ганебніше, ніж бути ними обдуреним.
Ми нерідко переконуємо себе, що дійсно любимо людей, які за нас могутніші; між тим така дружба викликана лише користю: ми зближуємося з цими людьми не заради їх блага, а заради блага власного.
Своєю недовірою ми виправдовуємо чужий обман.
Люди не могли б жити в суспільстві, якби не обманювали один одного.
Наше себелюбство перебільшує або зменшує достоїнства наших друзів залежно від того, наскільки ми ними задоволені: про їх достоїнства ми судимо за їх ставленням до нас.
Усі скаржаться на свою пам’ять, але ніхто – на свій розум.
У повсякденному житті ми частіше полонимо оточення своїми недоліками, ніж достоїнствами.
Коли найбільше честолюбство натрапляє на непереборні перешкоди, воно ховається і стає непомітним.
Літні люди тому так полюбляють давати хороші поради, що вже не здатні подавати погані приклади.
Славне ім’я не звеличує, а лише принижує того, хто не уміє гідно його носити.
Дійсно надзвичайні достоїнства має той, хто заслужив похвалу своїх заздрісників.
Розум завжди в дурнях у серця.
Не всяка людина, що пізнала глибини свого розуму, пізнала глибини свого серця.
На кожну людину, як і на кожен вчинок, слід дивитися з певної відстані. Одних можна зрозуміти, розглядаючи їх зблизька, інші ж стають зрозумілими лише здалека.
