Він приготує для неї ванну

Він знає, як вона любить воду, хоч і не вміє плавати. Про це не можна казати вголос, та на п’ятиріччя спільного життя він подарував їй нарукавники. Такі надувні, помаранчеві в зелені квіточки. Вона прийняла це як жарт, голосно сміючись і пригортаючи їх до себе. А він дарував їх із дуже серйозним виразом обличчя і строго стиснутими вустами. Вона так сміялась, що він не зміг довго стримувати свої внутрішні емоції й уже після того, як її ось-ось почали брати сумніви, що подарунок – то просто жарт, теж випорснув, наче фонтан, назовні свій сміх. Відгомін лився крізь відчинене листопадове вікно й водоспадом скапував на підвіконня сусідів.

Йому дуже хотілося навчити її плавати. Він залюбки розповідав їй історію про свої уроки. Він теж навчився доволі пізно й тому впевнений, що навчитися можна в будь-якому віці…

…Російськомовна киянка об’ємної статури, наче повітряний матрац, легко придрейфувала до нього на хвилях Чорного моря і з усмішкою морської зірки запропонувала майстер-клас. «Найкращі плавці – це ті, хто завжди відчуває під ногами дно», – промовляла пишна добродушна жіночка з авторитарним ім’ям Леніна. Через кілька днів він уже був трішки більше ніж «топірцевим королем» пляжу, а ще через декілька спостерігав за високо піднятим великим пальцем свого «авторитарного» тренера. Уміння плавати після того не стало чимось особливим у його житті, але воно стане таким, коли йому вдасться навчити її, хоча до літа ще далеко.

Він знає, як вона любить воду, хоч і не вміє плавати. Тому сьогодні він приготує для неї ванну. Він купив найбільшу, яка була в магазині. Нове придбання ніяк не могли внести у двері, і він хвилювався, чи встигне все підготувати до її приходу. Їм рідко випадає купатися у ванні разом, оскільки він прихильник душу, а в тій, що була, страшенно тісно. У тих рідкісних випадках вони вимикали світло, щоби не сміятися з того, як їхні коліна впираються в підборіддя. Усе ж він знає, що коли вона там, то думає про нього. Вона постійно думає про нього, а він – про неї. А ще він любить дбати про неї. До шлюбу він боявся, чи йому постійно хотітиметься дбати про неї, і налаштувався на це, як на обов’язок. Зазираючи в її очі, сповнені вдячності, та маючи в дарунок теплу усмішку за все, хай би що він зробив, будь-яку можливість опікуватись нею сприймає як винагороду від Бога. Він дякує Йому за те, що вона є.

Вона обожнює купатись у неймовірно гарячій воді. «Окріп», як каже на її воду, уже поступово доходив до стінок. Він з ентузіазмом збурював воду. «Молочна» піна густими пасмами стелилася в просторах ванни. Тьмяно палахкотіли свічки, а великий прозорий келих повільно наповнювався мускатом. Вона любить заїдати вино шоколадом. Поки вона відмикала двері до їхньої квартири, він поклав поруч із келихом два помаранчеві нарукавники в зелені квіточки.

Він знає, як вона любить воду, хоч і не вміє плавати…

Зміст