Притчі – Чи насправді є така річ, як суспільна лібералізація?
– Так, звичайно, – відповів Майстер.
– Як би ти охарактеризував її?
– Як звільнення від потреби належати до стада, – сказав Майстер.
***
– Друже мій, – звернувся Майстер до ув’язненого борця за свободу. – Завтра вранці ти сміливо підеш на страту. Одне-єдине заважає тобі зустріти смерть із радістю.
– Що саме?
– Бажання, щоб твої вчинки не були забуті. Твоє прагнення бути героєм, чиї подвиги викликатимуть повагу наступних поколінь.
– Невже це погано? – спитав приречений на страту.
– Чи тобі спадало колись на думку, що правнуки, згадуючи твої вчинки, думатимуть не про тебе, а про твоє ім’я?
– Хіба це не одне й те саме?
– О, ні, друже! Твоє ім’я – лише звук, на який ти реагуєш. Твій ярлик – але хто ТИ?
Цього йому було достатньо, аби «вмерти» тієї ж ночі – навіть до того, як розстрільний загін прийшов по нього на світанку.
