Притчі Узалежнення віл алкоголю й непростий шлях до тверезого життя.
Вісім років у монастирях у пошуках свого покликання, у розпізнанні волі Божої.
Боротьба за життя своєї єдиної довгоочікуваної дитини, яка страждає на синдром Дауна і ваду серця.
Важко уявити, що стільки випробувань випало на долю однієї людини. Але Роман Прочко не нарікає на своє життя. В одній із книжок серії «Невигадані історії» – «Я поспішаю жити» – отець Ігор Цар говорить: «Я дякую Богові за те, що мене копали кирзовими чоботями по обличчю й по душі. Це була школа підготовки до праці з тими, кому найважче в цьому світі. Я їх розумію з пів слова, знаю, що таке шматок хліба і крапля води, зрада і підлість. Знаю, як це – відчувати, що ти нікому не потрібний на цьому світі й ні на що не маєш права; бути загнаним звіром і шукати п’ятий кут. Ця дорога привела мене до незрячих і паралізованих, бідних, голодних, спраглих, знедолених, ув’язнених – щоб їм з любов’ю служити».
Ось так і Роман сприймає своє минуле. Він відверто, не соромлячись, говорить про нього у своїх розповідях. Бо, як казав О. Вайльд, у кожного святого є своє минуле і в кожного грішника є своє майбутнє.
Історії Романа Прочка – з його власного життя та почерпнуті з життєвих спостережень і спілкування з иншими людьми – підтвердження слів Вайльда.
Роман був узалежненим. Він був на самому дні. Але з Божою допомогою переміг цю залежність і зараз допомагає иншим позбутися її.
Невиліковна недуга його єдиної донечки стала важким ударом для нього. Але він не піддався відчаю і створює товариство підтримки батьків, що мають дітей зі синдромом Дауна.
Він довго ішов до свого покликання, до розуміння сенсу свого життя, до Бога. І ось тепер ділиться своїм досвідом, своїми думками, своєю вірою й надією з иншими.
Пропонуємо Тобі, дорогий читачу, книжку, автором якої є Роман Прочко, і сподіваємося, що після її прочитання Ти ще більше упевнишся в біблійному твердженні, яке не раз звучить у цій книжці, – «У Бога все можливо».
Люба Кіндратович