Блоха і овеча шкура

Влаштувавшись у волохатій шкірі добродушного дворового пса, блоха жила собі розкошуючи і ні про що не сумувала. Але одного разу вона учула привабливий запах добротної чистої шерсті.

– Що б це могло бути? – зацікавилася вона і, зробивши декілька стрибків, виявила, що її вірний пес солодко спить, розтягнувшись поверх кошлатої овчини. – Ах, як я мріяла про таку прекрасну шубу! – захоплено вигукнула блоха, не в силах відірвати погляд від овчини. – Наскільки ж вона густа, шовковиста і витончена, а головне, надійна. На ній вже не доведеться побоюватися собачих зубів і кігтів. Мій пес став нестерпний. Втративши всяку пристойність, він раз у раз почухується і шукає мене. Як мені обриднула вічна гра в хованки! Напевно, овеча шкіра куди ніжніша і солодша за собачу.

Не роздумуючи більше і намагаючись не упустити щасливий випадок, блоха піднатужилася і умить перелетіла із собачої шкури на овечу.

Проте всупереч надіям і очікуванням овчина виявилася настільки густою і щільною, що блосі довелося неабияк потрудитися, віддираючи лапками один волосок від іншого і прокладаючи шлях у непрохідній гущавині. Здолавши немало перешкод, вона дісталася нарешті до бажаної мети. Але, на жаль, дублена овеча шкіра була тверда немов камінь. Як не тужилася блоха, як не виверталася, цей ласий шматочок виявився їй не по зубах.

Вкінець знесилена блоха, змокнула від натуги і засмутившись, вирішила відмовитися від своєї затії і рушила в зворотну путь. Їй вже не терпілося скоріше повернутися на звичну собачу шкуру і знову зажити колишнім життям. Зирк, а собаки вже нема!

Цілі дні безперервно бідолаха убивалася і корила себе за не простиму необачність, поки не померла від туги і голоду, остаточно заблукавши в густій овчині.

«Утішайся дружиною юности твоєї, улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно. І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої? Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її» (Книга притч Соломонових 5:18-21)

Наступна

Брати

Один чоловік дуже любив свою сім’ю: маму, батька, брата, дружину, дітей. Але одного разу він ... Читати далі

Попередня

Лев

У малюків ще не прорізалися очі. Вони доки безпорадно повзають між лап мами-левиці і пхаються ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *