– Доброго ранку, пані Лесю, Ви щось забули в офісі? – запитав охоронець, шукаючи ключі в кишені. – Взагалі-то, я тут працюю, – засміялася молода жінка. – Але не сьогодні і не завтра. Сьогодні ніхто не працює. – Як це? Який день сьогодні? – Леся зловилася за голову, бо була певна, що то субота чи …
Ханна лежала у своєму широкому (занадто широкому – усвідомила раптом) ліжку й навпомацки вдивлялася в темінь своєї кімнати, легко ковзаючи поки незрячим поглядом обрисами стелі, дверей, зістарених меблів. Вона знала, що за важкими портьєрами починає сіріти. Що от-от задзеленчить будильник, а кульгавий Ганс тихо зашурхоче віником по бруківці внутрішнього двору. Плавний шурхіт загострюватиметься до стакато, …
Василь Тихонюк, на цілком логічне прізвисько Тихоня, висолопив язика, ретельно виводячи слова на листку паперу, що тільки-но дістав з лотка принтера. Перед ним тьмяно блимав екран монітора. Верхнє світло в кімнаті не горіло, за вікном заходила ніч, тож Василько низько нахилився над столом, майже впершись у цей предмет меблів лобом, аби бачити нашкрябаний ним текст. …
Вона завжди прокидалась рано-вранці рівно о пів на п’яту. Холодний душ: рівно сім хвилин. Яєчня з двох яєць і трьох помідорів. Не двох, не чотирьох – завжди трьох. Це мали бути особливі помідори, сорту кампарі. Жодні інші не пасували. Ані кумато, ані черрі. Виключно кампарі. Рівно о 4:45 вона вмикала плитку, мастила невеличку пательню оливковою …
всі події та персонажі вигадані, принаймні автору хочеться в це вірити Кажуть, спогади з дитинства – це найкраще, що в нас є, це те, що гріє і тримає на плаву в найскрутніші моменти. Так-от. Тобі десь шість років. Тобі шість років, і приходить Різдво. Тобі десь шість років і приходить Різдво на Галичині. Великою мірою …
Устим поспішав на потяг додому. За півгодини той вирушав зі старого вокзалу. Був мороз, під ногами рипів свіжий сніг, який перестав падати ще засвітла. Вже завтра він розтопиться від сонця на безхмарному небі та людських ніг. «Так не має бути, – думав хлопець, – на Різдво має бути сніг, мороз має бути сильніший». Біля вокзалу …
Сильний вітер завжди наганяв на Таську тривогу І тепер, стоячи перед чорною нічною шибою, вона хотіла намацати в собі, заціпенілій і зграбній, точку її народження. Кілька місяців перед тим їй повідомили, що в них буде син. І вона мало не фиркнула в очікувально-витягнуті писки узедисток, що сподівалися на її бурхливу радість. Мовляв, нуууу, давай, мала, …
Миколай Село, де народилася Софійка, лежить у долині, обрамленій лісом, полями і луками. Там ніколи не дмуть пронизливі вітри і сонце завжди ласкаве, мовби ліс охолоджує його гарячі промені. Софійка – худеньке дівча, з великими сірими очима і дрібною постаттю, – ще не знала географічного положення свого села, але воно вже було для неї найкращим. …
– …А ти знаєш, що це таке? Це ж не лише гуляти з ним, обіймати його… Годувати, чи що там ще… – Спати разом. – Ну, спати разом – це вже ні, цього вам мама не дозволить. Хто його пустить на ліжко з брудними лапами… – Я йому митиму лапи. – Це ти зараз так …
Було це в грудні. Холод собачий. Снігу по коліно. Двірники не встигають згрібати з тротуарів сніг – і він перетворюється під ногами перехожих на брудно-сіре мокре місиво. Місто готується до свят, які тривають довше, ніж ангельське терпіння: від Андрія до Миколая, від Миколая до католицького Різдва, а там Новий рік, а за ним Різдво православне, …
Притчі