Одного дня ченці розмовляли про упокорення. Один із знатних громадян Гази, почувши слова, що чим більше людина наближається до Бога, тим більше відчуває себе грішникою, здивувався і спитав:
– Як це може бути?
І, не розуміючи, хотів дізнатися, що означають ці слова.
Один чернець сказав йому:
– Шановний пане, скажи мені, ким ти вважаєш себе у своєму місті?
Він відповів:
– Вважаю себе великим і першим у місті.
– Якщо ж ти поїдеш у Кесарію, то ким вважатимеш себе там?
– Останнім із тамтешніх вельмож.
– Якщо ж ти відправишся в Антіохію, ким ти будеш там себе вважати?
– Вважатиму себе одним із простолюдинів.
– Якщо ж поїдеш у Константинополь і наблизишся до імператора, то ким вважатимеш себе?
– Майже убогим.
– От так і святі, – сказав чернець, – чим більше наближаються до Бога, тим більше відчувають себе грішниками. Бо Авраам, коли побачив Господа, назвав себе землею і порохом.
Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас. Смиріться перед Господом, і піднесе вас. (Послання св. ап. Якова 4:8,10)