Жили в одному монастирі три ченці, які часто разом відвідували відомого старця.
І кожного разу, приходячи в печеру до отця-пустинника, два брати зверталися до нього з нескінченними проханнями дати якусь мудру духовне настанову чи практичну пораду.
А третій з них завжди зберігав мовчання і навіть здавався байдужим до спільної бесіді. Але проходив час – і він знову приходив до старця разом з двома братами.
– Чому ти мене ні про що не запитуєш? – запитав якось його старець.
На що мовчазний брат упокорено відповів:
– Мені досить просто бути поряд з тобою, отче.
Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. (Псалом 83:11)