ДОБРИЙ ЦАР І СЕЛЯНИН

Жив колись цар. Добрий цар, який дуже любив своїх підданих і був з ними ласкавий. Крім того, йому дуже хотілося, щоб їх життя стало кращим. Він часто роздумував про те, яке б благодіяння підданим зробити. Але ніяк не міг придумати таке, щоб разом ощасливити всіх. Тому він нічого доброго і не робив – боявся, що когось ощасливить, а інші на нього образяться і назвуть злим. Так і помер цар, не придумавши, як ощасливити всіх. Після смерті про нього майже не згадували. Ну, і жив добрий цар, але ж нікого він своїм життям не ощасливив…

І жив у тому ж царстві селянин – не жебрак, та і не багатий, не злий, та і не ангельського характеру. Але своїм сусідам він завжди допомагав у міру сил. Чим міг, тим і допомагав. Помер цей селянин в один день з царем. Сусіди його і до цього дня добрим словом згадують. Виявилося, що за своє життя він дуже багатьом допоміг. Не ощасливив, але допоміг.

«Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва». (Послання св. ап. Якова 2:26)

Наступна

ПРО ЩАСТЯ І ДОБРО

Жив колись цар. І його народ, і сусідні царі вважали його дуже жадібним. Він стягував ... Читати далі

Попередня

ЛЮБОВ СПИРИДОНА ТРИМІФУНТСЬКОГО

Авва Спиридон (нині відомий як святитель Спиридон Триміфунтський), який пас овець, відрізнявся такою святістю, що ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *