Один монах посадив оливкове дерево і почав молитися: “Господи, пошли деревцю моєму дощу”.
І послав Господь на землю дощ. Деревце напилося вологи, а монах молився далі: “А тепер Господи, прошу послати багато сонця – деревцю моєму потрібне тепло”.
І Господь посилав сонце. Дерево росло. Монах далі молився: “Господи, пошли невеличкий морозець, щоб укріпити коріння та гілки”.
Господь послав мороз… і дерево загинуло. Монах дуже засмутився. Він пішов до іншого монаха, щоб розповісти свою історію і поділитися горем.
– У мене також є оливкове дерево, – відповів той. – І моє деревце чудово виросло. Але я молився інакше. Я сказав Богові, що Він – Творець цього деревця і краще знає, що йому потрібно. Я просто просив Бога піклуватися про нього. І Він це робить.
* *
Ми часто просимо те, що, з нашого погляду, нам потрібно. Натомість треба просити Бога про те, що для нас корисно.
Не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена. (Послання до Римлян св. ап. Павла 12:2)