Гусениця

Прилипнувши до листочка, гусениця з цікавістю спостерігала, як комахи співали, стрибали, скакали, бігали наввипередки, літали… Усі навколо було в постійному русі. І лише одній їй, бідоласі, відмовлено було в голосі і не дано ні бігати, ні літати.

З превеликим зусиллям вона могла лише повзати. І доки гусениця незграбно перебиралася з одного листка на другий, їй здавалося, що вона здійснює навколосвітню подорож.

Та все ж вона не нарікала на долю і нікому не заздрила, усвідомлюючи, що кожен повинен займатися своєю справою. От і їй, гусениці, належало навчитися ткати тонкі шовкові нитки, щоб з них звити для себе міцний будиночок-кокон.

Без зайвих міркувань гусениця старанно взялася за роботу і до потрібного терміну виявилася укутаною від ніг до голови в теплий кокон.

– А далі що? – запитала вона, відрізана у своєму укритті від решти світу.

– Усьому своя черга! – почулося їй у відповідь. – Наберися трохи терпіння, а там побачиш.

Коли настала пора і вона опритомніла, то вже не була колишньою неповороткою гусеницею. Вправно вивільнившись з кокона, вона із подивом помітила, що в неї відросли легкі крильця, щедро розмальовані в яскраві кольори. Весело змахнувши ними, вона, немов пушок, спурхнула з листка і полетіла, розчинившись у блакитному серпанку.

Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 15:51)