В одного шкільного учителя був дуже нестерпний характер. І придумали його учні, як того учителя позбутися.
Наступного дня, входячи в клас, кожен з них співчутливо казав учителеві, що той виглядає абсолютно хворим.
Учитель був абсолютно здоровий, але в серце його закрався сумнів. Він зібрав книги і пішов додому. Коли дружина відчинила двері, то вигляд у нього вже був блідий і хворий. Дружина постелила йому ліжко, учитель захворів і перестав ходити на заняття.
Пройшло кілька днів. Учителю ставало все гірше. Він зовсім перестав вставати з ліжка, очі запали, усе боліло.
Тоді діти пошкодували його і вирішили зцілити. Вони стали провідувати його по одному, і кожен казав, що тепер учитель прекрасно виглядає. Останнім прийшов найстарший з учнів і запропонував учителю разом прогулятися по вулиці, щоб остаточно видужати.
На вулиці кожен, хто зустрічався учителю, поздоровляв його з одужанням. Учитель розвеселився, і хвороби перестали його мучити.
* *
Словом можна як лікувати, так і убити.
Туга в серці придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє. (Книга притч Соломонових 12:25)