Притчі Один успішний молодий бізнесмен їхав машиною останньої моделі і радів життю, коли відчув удар об дверцята своєї улюбленої іграшки. Він тут же загальмував, вискочив із салону і побачив, що кинутий кимсь камінь сильно подряпав його новеньке авто. Не гаючи часу, він вскочив у машину і розвернув її на сто вісімдесят градусів, вирішивши повернутися і знайти місце, звідки був кинутий камінь. Чоловік був страшенно розлючений. Знову вискочивши з машини, він кинувся до хлопчика, який виявився винуватцем події, схопив його за худенькі плечі, штовхнув до капота і заволав:
– Ти що накоїв, негіднику? Ти хоча б розумієш? Це нова машина, і камінь, який ти кинув, дуже дорого тобі обійдеться! Навіщо ти це зробив?
– Будь ласка, пробачте, пане! Будь ласка! Я не знав, що робити! Я кинув камінь, бо ніхто не зупинявся!
Сльози текли по щоках хлопчика, він вказував рукою кудись убік.
– Там мій брат! Він випав зі свого інвалідного візка, а я не можу його підняти… він важкий, я занадто маленький. Я просив про допомогу!
Хлипнувши, він запитав у власника машини:
– Ви не могли б допомогти мені посадити його у візок? Будь ласка. Він сильно ударився…
Зворушений до глибини душі, молодий чоловік підняв підлітка-інваліда із землі, усадив у візок, обтрусив пил і, коли переконався, що все більш-менш гаразд, подивився на хлопчиська, який подряпав йому машину: той вдячно посміхався. У його посмішці було стільки ніжності і любові, що теплішало на серці.
– Добродію, велике вам дякую!
Чоловік бачив, як хлопчисько, насилу штовхаючи перед собою візка, поступово віддалявся в напрямку скромного будинку.
Власник новенького авто так і не відремонтував дверцята своєї машини, залишивши подряпину як нагадування: не можна так безтурботно мчати по життю, щоб іншим не довелося жбурляти камінням, привертаючи до себе увагу.
* *
Іноді нам вистачає шепоту, щоб наші серце і душа відгукнулися на нужду близьких. Але іноді для цього в нас повинні влучати камінням. То чи варто ображатися, якщо в тебе влучив камінь? Може, просто ти комусь потрібний?
Братолюбність нехай перебуває між вами. (Послання до Євреїв св. ап. Павла 13:1)
