Діти покуштували варення, яке щойно приготувала мама. Воно їм дуже сподобалося. І тут до кімнати зайшов молодший брат.
– Можна і мені покуштувати варення? – запитав він.
– Не їж, воно дуже кисле! – пожартували старші діти.
Наївшись ласощів, вони вибігли на вулицю.
До кімнати зазирнула мама:
– А ти чому не скуштуєш варення, милий?
– Бо воно кисле! – крізь сльози відповів малюк.
– Та не може бути, – усміхнулася мама. – Хто це тобі сказав?
– Старші.
– Вони пожартували. Їж і не бійся, – заспокоїла мама засмученого малюка.
Старші брати знову прибігли до кімнати.
– Ти чому їси варення? Воно ж кисле! – засміялися вони.
– Ні, солодке! – відповів малюк.
– А як ти знаєш, що солодке?
– Бо так мама сказала! – впевнено відповів хлопчик.
* *
Ми дещо подібні до цього маленького хлопчика. І нам дуже важко самим зрозуміти, що таке добро, а що – зло. Але в нас є сповнений любові Отець, що завжди готовий допомогти і підказати правильну відповідь.
Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. (Псалом 118:105)