Йшов лісом старий лісник.
Йшов – ледь не плакав. У житті – лише одні негаразди.
Хотів вже звернутися до Бога і запитати – за що Він його так?
Раптом бачить – дятел на дереві. Сидить і стукає своїм гострим дзьобом по стовбурі – чутно на увесь ліс.
– Слухай-но! – заблагало дерево. – Досить!
– Якщо я відлечу, – заперечив дятел, – то тебе поточать личинки, яких я виймаю, і ти загинеш. Отже терпи! Я ж тебе лікую!
Почув це лісник. Посміхнувся. І не став Бога запитувати, чому йому так погано живеться.
За що, він і сам знав, – за гріхи.
А для чого – тільки тепер зрозумів. Для його ж блага!
Чернець Варнава (Євген Санін)
До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. (Послання до Римлян св. ап. Павла 8:28)