Притчі Один чоловік ішов берегом і раптом побачив хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море. Він підійшов ближче і побачив, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх боків. Здавалося, на піску – мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів.
– Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? – запитав чоловік, підходячи ближче.
– Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть, – відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
– Але це просто безглуздо! – закричав чоловік. – Озирнися! Тут мільйони морських зірок, берег просто усіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить замислився, кинув її в море і сказав:
– Ні, мої спроби змінять дуже багато… для цієї зірки.
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 15:58)