Притча преподобного Силуана Афонського
Літав орел у висоті, насолоджувався красою світу і думав:
– Я пролітаю великі простори і бачу долини і гори, моря і ріки, луги і ліси; бачу безліч звірів і птахів; бачу міста і селища, і як живуть люди; а ось сільський півень нічого не знає, окрім свого двору, де бачить усього лише кількох людей і худобу; злітаю до нього і розповім про життя світу.
Прилетів орел, сів на дах сільського будинку і бачить, як хоробро і весело гуляє півень серед своїх курей, і подумав:
– Значить, він задоволений своєю долею; але все ж розповім йому про те, що знаю я.
І став орел розказувати півневі про красу і багатство світу. Півень спочатку уважно слухав, але нічого не розумів. Орел, бачачи, що півень нічого не розуміє, засмутився, і стало йому важко говорити з півнем; а півень, не розуміючи, що каже орел, занудьгував, і стало йому важко слухати орла. Але кожен з них залишався задоволений своєю долею.
* *
Так буває, коли вчена людина говорить з неписьменною, але ще більш, коли духовний говорить з недуховним. Духовний подібний до орла, а недуховний – до півня; розум духовного день і ніч повчається в законі Господньому і молитвою сходить до Бога, а розум недуховного прив’язаний до землі чи зайнятий помислами. Душа духовного тішиться світом, а душа недуховного залишається порожньою і розсіяною.
Духовний, як орел, літає у висоті і душею відчуває Бога, і бачить увесь світ, хоча і молиться в темряві ночі, а недуховний тішиться чи марнославством, чи багатством, чи шукає тілесних насолод. І коли духовний зустрічається з недуховним, то обом їм нудно і важко спілкуватися.
Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 2:14,15)