ОВЕЧА ОТАРА

Сталося так, що овеча отара позбулася пастуха, і нею з власної волі почала керувати рада баранів.

Про це дізналися вовки і відрядили до стада своїх послів, які повідомили, що віднині хочуть жити з вівцями в любові й мирі. Але спершу просили вовки в отари, на знак доброї овечої волі, видати їм псів – давніх кривдників своїх. І звеселилися вівці напередодні вічного миру, та й нагадали собі, що пси не раз гавкали на них і навіть кусали, коли зганяли в гурт для пастушого промислу. І змовилися вівці видати псів вовкам на розправу і жити вільно з ласки вовчої.

Але в мирі з вовками швидко поріділа овеча отара, бо ж стали вівці легкою здобиччю. А незабаром зарізали “сірі брати” й останнього барана. Так і скінчилася овеча самоуправа.

* *

Не піддаваймось на спокуси лукавого.

Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти. (Перше послання св. ап. Петра 5:8)